Рік в Ірландії: як живуть, де працюють та яку допомогу отримують українці (ФОТО)
Маріупольчанка Наталія Гетман розповіла, як будує нове життя на зеленому острові та чому мріє повернутися додому
Раніше про Ірландію українці знали небагато — там з’явилися перші у світі паби, часто дощить і можна зустріти лепреконів. Ледь не забули — ірландські танці та День Святого Патріка теж походять звідти!
Та зараз ця країна стала прихистком для тисяч українських родин. Ірландія надає біженцям можливість отримувати виплати, заробляти, мати безкоштовне житло, і умови там для наших громадян — одні з найкращих. Саме в Ірландії, далеко від рідного дому, живе та працює маріупольчанка Наталія Гетман. Як ірландці допомагають українцям, Наталія розповіла для Донбас24.
Отримання житла — це лотерея
Наталія разом з чоловіком зустріла війну у Маріуполі. Родина виїхала з міста пізно, адже до середини травня минулого року дівчина шукала своїх батьків. Коли настав час евакуюватися, пара не знала куди їхати — у зруйнованому місті неможливо було отримати хоч якусь інформацію: де приймають українців, яку допомогу надають.
Можливості знайшлися самі — чоловік Наталії Дмитро займається баскетболом, і його запросив у команду тренер з ірландського Кілларні. Довга дорога, декілька країн, і Наталія з Дмитром — у аеропорту Дубліна.
«Коли українці приїжджають в аеропорт, вони йдуть у окрему зону реєстрації. Там потрібно сказати, що ти плануєш жити у країні, і в паспорті ставлять спеціальну відмітку, яка свідчить про довгий період перебування. Потім всі чекають, коли набереться достатня кількість українців на автобус, і вас везуть у спеціальний центр, який називається City West», — розповідає Наталія Гетман.
Наталія у Дубліні
У травні, коли евакуювалася дівчина, потік українців був дуже великий, тож вона майже одразу поїхала з аеропорту, але потім, коли біженців було менше, багатьом людям доводилося ночувати в очікуванні автобусу.
В розподільчому центрі вирішують головне питання — де саме та в яких умовах ти будеш жити. Наталія зізнається — це справжня лотерея, бо хтось отримує номер в готелі з видом на Дублін, а хтось — місце у хостелі біля дороги, де немає ані магазинів, ані лікарень та шкіл. Чим більше біженців, тим, звісно, менше варіантів залишається у великих та розвинутих містах, і більше — у сільській місцевості.
«Держава заключає договори з готелями, хостелами, людьми, які хочуть допомогти. Біженці не обирають, де жити, але, якщо в тебе є причина — родичі або робота в певному місті, туди надсилають запит з питанням, чи є місця. Нам потрібно було саме в Кілларні, і дуже пощастило, що там залишався якраз один номер», — розповідає дівчина.
Краєвиди Ірландії
Спочатку родина жила вчотирьох у одній кімнаті хостелу — номер ділили Наталія з чоловіком, його мати та брат. Та через деякий час їм з чоловіком надали окрему кімнату, і тепер вони живуть вдвох. Номер зручний та комфортний, у пари є власна ванна кімната, в хостелі — інтернет та опалення на зимовий період.
Кімната у хостелі Наталі
У кімнаті - власна ванна
Крім того, біженців забезпечують триразовим харчуванням — у визначений час треба йти на сніданок, обід та вечерю. До березня їжа надавалася безкоштовно, але зараз за ці послуги потрібно платити — 10 євро на день з дорослого та 5 євро з дитини. Відмовитися від харчування не можна, і готувати самостійно не вийде — у хостелі є лише невелика переносна пічка, яку придбали самі українці.
Великі виплати від українців
В Ірландії українців дуже багато. Наталія розповідає: всюди чує рідну мову, а вакансії у магазинах та готелях швидко займають біженці. Такий великий потік пояснити легко — ця країна надає одні з найкращих умов для українців.
Крім безкоштовного житла, люди отримують великі виплати. Спочатку тим, хто старше 25 років, платили 200 євро на тиждень, а молоді — 117−120 євро. Зараз фінансову допомогу підняли до 220 євро на тиждень.
«Виплати надаються не тому, що ми українці. Це загальні виплати, які отримують ірландці, які не працюють, — розповідає Наталія. — Багато людей у нашому хостелі отримують їх вже рік і не влаштовуються на роботу. За цей час їх лише два рази запрошували на співбесіди щодо працевлаштування».
Та Наталія виплати не отримувала, навіть коли тільки приїхала в Ірландію. На роботу одразу влаштувався її чоловік, і хоча тоді вони ще не були в офіційному шлюбі, вважалося що у пари є дохід і допомога від держави не потрібна. Тож, якщо хтось із родини заробляє, виплат чекати не варто.
Наталія та її чоловік Дмитро
Хто хоче — зажди знайде роботу
Кілларні — друге за туристичною популярністю місто в Ірландії після її столиці — Дубліна. Але там проживає всього 15 тис. людей — для України це рівень невеликого населеного пункту. Незважаючи на це, роботу там знайти не важко, навіть якщо ти біженець, погано знаєш мову та не маєш необхідного досвіду.
Вакансії пропонують у місцевих центрах — спеціалісти питають, де ви працювали раніше, яку б роботу хотіли знайти, який маєте досвід. Деяким українцям вдається знайти роботу за фахом — це, наприклад, інженери, будівельники. Знайома Наталії, яка працювала у Одесі юристом, знайшла роботу у центрі для українців і вже там надає людям правову допомогу.
Також є багато вакансій, які не потребують навичок та гарного знання англійської.
«Ті, хто хочуть, завжди можуть знайти роботу, навіть без супер-знань англійської. Легко влаштуватися у готель — якщо вмієш готувати, тебе візьмуть на роботу навіть без спеціальної освіти. Також можна мити посуд, працювати офіціантом, але для цього потрібен кращий рівень мови. Без проблем можна почати прибирати номери, неважко влаштуватися у магазин — багато українців працюють у кулінарному відділі, ті, хто трохи знає мову — на касі», — розповідає біженка.
Сама дівчина одразу ж пішла шукати роботу — спочатку їй запропонували прибирання номерів, але працювати було дуже важко. З маленьким зростом Наталія ледь-ледь прибирала двоярусні ліжка, пересувала матраци і наступного дня не могла піднятися на ноги. Цю роботу вона залишила і вже не сподівалася знайти щось краще, поки знайомий не запропонував їй вакансію у магазині. Тож тепер Наталія працює у м’ясному відділі — зважує та запаковує м’ясо.
За освітою Наталія журналіст і довгий час працювала у Маріуполі в газеті легендарної «Азовсталі». Та шукати роботу за фахом у Кілларні поки що не наважується — хоча англійська і не найгірша, писати простими реченнями з перекладачем не хочеться. Хоча, деякі наші співгромадяни вже знайшли роботу у місцевому журналі та навіть пишуть новини про Україну.
Наталія на футбольному матчі Україна -Ірландія
Читайте також: Виплати біженцям: в яких країнах платять більше
Скільки коштує життя в Ірландії
Разом з Наталею ми намагалися підрахувати — скільки ж коштує життя в Ірландії та чи вистачить на нього зарплати українців?
Наталія, як і більшість біженців отримує ірландську мінімалку — спочатку це було 10,50 євро на годину, зараз — 11,30. Вона працює п’ять повних днів, тож на тиждень, після сплати податків, отримує 450 євро.
Наталія живе у Ірландії безкоштовно і харчується за програмою для біженців, але багато людей замислюється, чи змогли б влаштувати своє життя в цій країні після війни, і які витрати варто врахувати.
По-перше, в Ірландії дуже дороге житло. Люди, які здають свої квартири та будинки в оренду, мають платити великий податок, тож часто це не вигідно самим орендодавцям, і пропозицій на ринку дуже мало. Тож, ціна на оренду окремого будинку складе приблизно 2 тис. євро на місяць, а кімнату з окремим входом у будинку з сусідами можна знайти за 1 тис. євро. Грубо кажучи, окремий будинок обійдеться в одну зарплату, яку треба повністю витратити на проживання. Зарплату чоловіка або дружини вже можна розподілити на інші необхідні речі.
Наприклад, на харчування, яке теж не надто дешеве. Знайомі ірландці розповідали Наталії, що раз на два тижні купують продукти на 250 євро, крім цього щоденно витрачають у магазині близько 30 євро. З комунальних платежів є лише електроенергія, якою і опалюють будинки, а вода — безкоштовна. Родина з трьома дітьми на електрику витрачає близько 12 євро на день.
За бажанням в Ірландії, як і всюди, можна економити. Овочі та фрукти іноді там навіть дешевші, ніж в Україні, є недорогі солодощі, щотижня — різні знижки на м’ясо, і часто продукти можна купити за півціни.
Природа Ірландії
В цій країні дуже люблять тварин
Мовні курси — безкоштовні
Ірландія, як відомо, країна англомовна, тож там спілкуватися українцям все ж таки простіше, ніж у Чехії, Італії або Франції. В школі всі вивчили, що Лондон «is the capital of Great Britain», і за якийсь час можна осилити, що «Dublin is the capital of Ireland».
Наталія зізнається, що хоча англійську й знала непогано, спочатку розмовляти було дуже важко, а в перший місяць — навіть не відкликалася на своє ім'я. Все просто — одна справа читати англомовні тексти, інша — розуміти англійську на слух. До того ж, в Ірландії є багато власних діалектів, суржику, який розуміють навіть не всі місцеві.
«Очі бояться, а руки роблять. З часом я почала десь логічно здогадуватися, десь мені пояснювали жестами, десь запам’ятовувала слова. Та база в мене була, тому зараз вже можу поговорити з місцевими про літературу та політику», — розповідає Наталія.
Для тих, у кого з мовою зовсім погано, є безкоштовні курси. Та в пріоритеті там, звісно, ті, хто взагалі не може спілкуватися, і рівень на них, як правило, буде дуже простий.
В Ірландії добре, але вдома краще
В Ірландії українці можуть жити та працювати до 2024 року, але біженцям вже оформили місцеві ID-карти на 10 років. Вони дають можливість знаходитися у країні, але для роботи потрібно буде отримувати окремі документи.
Наталія розповідає: багато біженців вже вирішилися залишитися у країні, знайшли тут друзів і говорять, що Ірландія — їхній другий дім. Проте, дівчина так сказати не може — вона вдячна країні та людям за прихисток, але понад усе мріє повернутися додому.
«Моє життя ніби на паузі, — чесно зізнається дівчина. — Я не готова до соціалізації, не хочу роздивлятися країну, не бажаю знаходити тут кращих друзів. Я сприймаю це так, що ми попрацюємо, назбираємо коштів на житло і, коли буде можливість, повернемося додому в Україну. Іншого варіанту ми навіть не розглядаємо, бо моє серце там. Досі я іноді плачу просто від того, що хочу поїхати додому».
В Ірландії Наталія та Дмитро одружилися
Життя за кордоном має свої плюси, але це точно не рай, як уявляють деякі українці. З плюсів Наталія виокремлює привітність та доброзичливість людей, та й мінусів назвала багато.
Перший та найбільш відчутний з них — медицина. В цьому випадку, як не дивно, більше пощастило тим, хто не працює — їм видають картку, з якою до лікарів можна звертатися безкоштовно. А от тим, хто вже знайшов роботу та має доход, один візит до лікаря буде коштувати 50 євро.
«Одного разу мені було погано, нудило, болів живіт, але я не хотіла звертатися до лікаря, щоб не витрачати кошти. Так я пролежала вдома п’ять днів, а потім, щоб повернутися на роботу, мені потрібно було принести довідку, що зі мною все добре. Я пришла за нею в лікарню і з мене все одно взяли 50 євро! Хотіла зекономити, а вийшло навпаки», — розповідає Наталія.
Записатися до фахівця заздалегідь теж важко — якщо ви звернулися на початку місяця, вам назначать прийом на його кінець. Знайомі розповідали Наталії, що викликали швидку і з температурою 39 чекали дев’ять годин, поки їх прийме лікар.
«Не дивлячись на те, що по ірландським міркам в нас велике місто, тут є не всі лікарі — немає травматолога (на швидкій з переломами везуть в інше місто), немає гінеколога (вагітні обстежуються у інших містах)», — додає Наталія.
Через невеликі відстані міського транспорту у Кілларні зовсім немає, всі пересуваються на автомобілях або пішки. Ходити багато не доводиться — до роботи декілька хвилин, до центру — 15 хвилин. Але до лікаря чоловіку Наталії доводиться йти 45 хвилин.
Всі документи в країні оформлюють дуже довго — часто досі користуються звичайною, а не електронною поштою, а щоб отримати одну довідку, треба взяти ще десять.
Проте один великий плюс ніби й перекриває мінуси — ірландці дуже підтримують та розуміють українців. В Ірландії зараз дуже багато людей з Маріуполя, Харкова, Херсона. І тому там, за тисячі кілометрів від рідного дому, можна теж відчути себе серед своїх.
Нагадаємо, раніше Донбас24 розповідав, як бджоли з Торецька «евакуювалися» на Чернігівщину.
Ще більше новин та найактуальніша інформація про Донецьку та Луганську області в нашому телеграм-каналі Донбас24
ФОТО: з архіву Наталії Гетман