Рік в Італії: як біженці з Маріуполя будують життя за кордоном (ФОТО)
Родина маріупольців більше за все мріє повернутися в Україну
Маріупольчанка Світлана Лагуткіна до 2022 року жодного разу не виїжджала за кордон. Однак через повномасштабну війну, розв’язану Росією, разом з двома маленькими дітьми та собакою жінці довелося залишити і рідне місто, і Україну.
Прихисток родина знайшла аж у сонячній Італії. Туди ж минулого року приїхав і чоловік Світлани Олександр, який на початку великої війни перебував у морі в рейсі. У невеличкому місті Мазоне неподалік Генуї маріупольці мешкають вже рік. З якими труднощами їм довелося зіткнутися, яку допомогу отримують та про ще найбільше мріють, читайте в матеріалі Донбас24.
З 1 липня життя біженців з Маріуполя кардинально зміниться
У Мазоне рік тому маріупольці стали учасниками спеціального проєкту підтримки від місцевої комуни. Родині Світлани надали безкоштовне комфортне житло з усім необхідним, виплачують «кишенькові гроші» (7,5 євро на день), компенсують витрати на продукти та медикаменти, а також за харчування дітей у школі і садочку і відвідування дитячих гуртків. Уся сума разом складає близько тисячі євро.
Спочатку гроші видавали «на руки», однак пізніше Світлана вийшла на оплачуване стажування, тож кошти почали перераховувати на банківську картку. Жінка пропрацювала півроку, проте пропозицію залишитися на цьому місці від роботодавця не отримала, тож в рамках проєкту підтримки для неї шукають інші вакансії.
«З 1 липня ми виходимо з цього проєкту, який тривав для нас рік і один місяць. Тож ми маємо з'їхати з безкоштовного житла — знайти інше нам допоможуть, але оплачувати його вже не будуть. Натомість допоможуть з меблями та побутовою технікою, якщо нова оселя буде зовсім не обставлена. Також наступного місяця будуть припинені усі виплати», — розповідає Світлана.
Жінка не проти вийти на роботу знову, однак наразі ті варіанти, які їй пропонують, не підходять. Тож маріупольчанка розглядає варіант відкрити власну справу в Італії — таку, яка б приносила дохід, створила робочі місця для таких самих біженців з України та стала віддушиною. Втілити свій задум у життя вона зможе, якщо отримає на це грант чи іншу фінансову допомогу.
Натомість чоловік Світлани Олександр продовжує ходити в море в рейси. Минулого року кілька місяців він не міг цього робити через проблеми з оформленням документів. Однак ці питання вдалося вирішити, тож він знову забезпечує свою родину фінансово. Якщо жінка не зможе знайти роботу в Мазоне, то з 1 липня це буде єдине джерело доходу для Лагуткіних.
Світлана Лагуткіна в Мазоне
Світлана та Єгор
Мовний бар'єр, друзі-італійці та думки про переїзд
В Італії усі члени родини зіткнулися з мовним бар'єром. Молодший син Світлани Єгор відвідує в Мазоне садочок. Жінка каже, що і вихователі, і діти дуже добре ставляться до хлопчика: намагаються допомогти адаптуватися, підтримують та грають з ним. Однак кожного ранку маленький йде до групи у сльозах, і мама припускає, що справа саме в чужій мові.
З подібними проблемами зіткнулася й старша донька Лагуткіних Ганна. Дівчинка важко адаптувалася до нового місця та навчання в італійській школі, місяцями поводилася на уроках замкнуто, майже ні з ким не спілкувалася. Вчителі ставилися до цього з розумінням, намагалися допомогти їй адаптуватися та не вимагали високих знань. Світлана з чоловіком навіть думали про переїзд до Польщі, щоб Анічка могла навчатися в українській школі. Однак через кілька місяців ситуація трохи покращилася: дівчинка «підтягнула» уроки, стала впевненіше спілкуватися з однокласниками та пожвавішала. Тож родина вирішила поки що залишитися в Італії, щоб не травмувати дітей переїздом в іншу країну.
Не полишали Світлану й думки про повернення в Україну. Вона читала історії інших біженців, які вже приїхали на Батьківщину з Європи та почали будувати нове життя, та пропонувала чоловікові наслідувати їхній приклад. Однак тоді б Олександр залишився без роботи, тож цей варіант родина відклала.
Анічна та Єгор
Ганна Лагуткіна
«У Мазоне дуже гарно до нас ставляться — ми тут одні біженці з України. У нас з’явилися друзі з місцевих, які нам допомагають, чим можуть. Але мені так само важко, як і було минулого року: я більше розумію італійську, але не можу розмовляти так, як би я хотіла. Тому з цими друзями більше спілкується мій Саша, а я — з українкою, яка мешкає неподалік у селі та також є учасницею проєкту підтримки біженців», — ділиться жінка.
Читайте також: Яку допомогу надає українцям Італія — програми та виплати
«Усі наші плани зруйнувала війна»
Світлана зізнається: якщо за цей рік побутові справи вдалося якось владнати, то морально їй все ще дуже важко. Жінка відчуває потребу в багатьох моментах: від людей, з якими можна вільно спілкуватися рідною мовою — до найпростіших смаколиків (кисломолочних продуктів, кукурудзяних паличок, пряників) та якісної сфери послуг, зокрема, від майстрів краси.
За минулий рік ще жодного дня маріупольчанка не відчувала себе вдома, перебуваючи за кордоном. Жінка каже, що налаштовує себе, ніби перебуває у тривалій мандрівці, де отримує новий досвід і спогади, та скоро повернеться на Батьківщину — так проживати на чужині легше.
«Жодних планів немає, бо всі, які були покроково розписані в думках та діях, зруйнувала війна, — зітхає Світлана Лагуткіна. — Зараз у нас одне велике бажання — щоб найшвидше все закінчилося та ми повернулися додому. Але „додому“ — це наразі просто в Україну. У Маріуполь ми скоріш за все не повернемося. Я не уявляю, як там жити після всього, що сталося, бачити якісь зруйновані будинки, не впізнавати місто, важливі вулички, де спогади всього нашого життя. Але й за кордоном ми не залишимося точно».
Родина Лагуткіних
В якому українському місті Лагуткіни будуватимуть нове життя після війни, покаже час. Родина з Маріуполя сподівається, що до повернення в рідну країну його не сплине забагато. Поживши за кордоном, вони ще раз переконалися у власному патріотизмі та тому, що краще, ніж вдома, не може бути в жодному місці. Тож поки наші захисники борються з російськими загарбниками, маріупольці в Італії продовжують донатити на ЗСУ, підтримувати одне одного та вірити в перемогу України.
Нагадаємо, раніше Донбас24 публікував історію біженців з Маріуполя, які знайшли прихисток в Ірландії. Яким для них видався рік на зеленому острові, читайте в нашому матеріалі.
Ще більше новин та найактуальніша інформація про Донецьку та Луганську області в нашому телеграм-каналі Донбас24.
Фото: з архіву Світлани Лагуткіної, з відкритих джерел