Евакуація з Донбасу: як вивозять людей із зони бойових дій (ВІДЕО)

Жителі зони бойових дій часто до останнього відмовляються від евакуації. Люди ризикують не лише власним життям, а й життям своїх дітей. Керівник Донецької обласної військової адміністрації (ОВА) Павло Кириленко розповів, що із Бахмута, Бахмутського району, Часового Яру, Вугледара та Мар'їнки вже вивезли усіх дітей. Водночас у Красногорівці та прилеглих селах залишаються 5−7 дітей.

Сергій Гречаний родом із Херсонщини. Після початку повномасштабного військового вторгнення зі сторони російських окупаційних військ на територію України, чоловік вирішив стати на захист країни. Однак до лав Збройних Сил України він не зміг потрапити за станом здоров’я. Він розповів у бесіді із Донбас24, що не міг залишатися осторонь і почав співпрацювати із волонтерами, які вивозили людей із Чернігова, який тоді був під постійними обстрілами.

Чоловік розповідає, що той період був найстрашнішим для нього, оскільки тоді ще нічого не було зрозуміло, російські окупаційні війська були на значній території нашої країни і ще вчора мирні міста та села стали зоною бойових дій. Сергій Гречаний говорить, що дорогами до Чернігова не можливо було дістатися, тому заїжджали до міста через поля та болота. Коли заїжджали до міста, бачили на вулицях багато тіл загиблих та спаленої техніки.

Так він працював близько місяця. Потім побачив оголошення, що потрібні волонтери для евакуації людей зі східних областей — із гарячих точок на Донеччині, Луганщині. Після цього знайшов компанію, яка займається евакуацією людей. Перша поїздка була 8 квітня 2022 року до села Нижнє на Луганщині. Тоді ж під Лисичанськом вперше потрапив під обстріл.

Водій розповів для Донбас24, що кожна поїздка у зону бойових дій дуже стресова. Коли водії їдуть на Донеччину та Луганщину, щоб вивезти людей, то ніколи не знають, що на них чекає. Часто військові на блокпостах попереджають про те, що з певного населеного пункту можливо не вдасться виїхати, бо росіяни у будь-яку мить можуть почати обстріл.

Сергій Гречаний говорить, що неодноразово бували випадки, коли потрапляв під обстріл. Один із найважчих моментів був під час евакуації людей із Соледара. Тоді евакуаційний автомобіль потрапив під обстріл. У колесо потрапили осколок та куля. Коли водій помітив осколок, то одразу замінив колесо, а кулю в іншому колесі побачив лише вранці, після того, як був у безпеці. Куля пробила колесо і застрягла у ньому.

Водночас, коли він пообіцяв забрати людину в Лимані, але військові заборонили їхати до міста через серйозну небезпеку, все одно поїхав та забрав чоловіка. Також, коли була схожа ситуація в Авдіївці, він туди не поїхав. На той момент у місті вже не залишилося ні адміністрації, ні медиків, ні пожежників — тільки цивільне населення.

Він говорить, що із Лимана вивозив людей 1,5 місяця і часто були випадки, що місця, звідки забирав людей, через короткий час обстрілювали російські окупаційні війська.

Донбас24 дізнався від водія евакуаційного автобуса, що частіше за все евакуація відбувається за попередньою домовленістю, тобто водій заздалегідь знає, скільки людей і звідки має забрати. Координатори громадської організації дають адреси та телефони, і водій забирає людей.

Сергій Гречаний розповідає, що у населених пунктах, звідки відбувається евакуація, інтернет не працює.

Була домовленість, що у певний час забиратиме людей, вони вже мають бути зібрані та чекати на евакуацію. Бували випадки, коли під обстрілами приїжджав забирати людей, а вони відмовляються їхати. У таких випадках шукали інших, хто хотів і готовий був виїжджати. Було багато людей, які хотіли виїхати без запису.

Водій розповів про випадок, коли чоловік до останнього відмовлявся від евакуації, а коли росіяни наблизилися до міста, то евакуаційні автомобілі туди вже не пускали. Вивезти людей могла тільки капсула — броньований автобус поліції. У таких ситуаціях евакуацією займаються вже поліція та військові.

За словами водія, дуже багато випадків, коли люди спочатку відмовлялися від евакуації, а потім просять, щоб їх вивезли.

Тих, хто в останню мить відмовляється виїжджати, водії записують на відео, тому що за кожного вони повинні відзвітувати. Іноді все вже домовлено, а людина в останню мить говорить, що не виїжджатиме. При цьому до позиції росіян залишається 500 метрів.

Він також говорить, що бувають випадки, коли батьки відправляють своїх дітей до Дніпра, де їх забирають родичі, а самі залишаються вдома.

За словами водія, найчастіше доводиться евакуювати людей похилого віку, бо молодь давно самостійно покинула зону бойових дій — там найчастіше залишаються люди, які не в змозі виїхати без сторонньої допомоги. Іноді вони, навіть, не можуть самостійно пересуватися.

Одного разу вивозили жінку, яка не могла сама ходити. Сергій Гречаний розповідає, що вона почала плакати і просити, щоб діти виїхали, а її залишили. Але цього не зробили. На покривалах її винесли в автомобіль і вивезли. Це була родина з Луганщини. До того у їх будинок потрапив снаряд і зруйнував будівлю. Шість людей, серед яких 2 дітей, евакуювали.

Водій говорить, що часто доводиться виносити людей на покривалах або вивозити у інвалідних візках. Їх допомагають виносити із будинків та садити в автомобіль перехожі та люди, які також виїжджають.

Під час наступів на Бахмут, Соледар, Лисичанськ, Сєверодонецьк, людей вивозили кожного дня. Чоловік розповідає, що часто заїжджав до міста, збирав людей і відвозив їх до більшого автобуса. А потім набирав ще людей у свій автомобіль та виїжджав до Дніпра.

Коли ситуація у містах ставала дуже складною, то люди хапали, що могли і просто застрибували в автомобілі. Виїжджали із собаками, кролями, котами, папугами. За словами водія, тваринок мало хто залишав. Одного разу, крім людей, виїжджали 6 котів та 1 собака.

Сергій Гречаний розповідає, що під час перших поїздок на Донеччину та Луганщину було дуже страшно — боявся за власне життя.

Він розповідає, що під час евакуації із Соледара надівав бронежилет і каску, автомобіль залишав між будинками, у місцях, які не прострілювалися, бігав шукав людей, збирав їх у кількох місцях, а потім їхав і забирав.

Зараз іноді забуває надягати бронежилет чи каску. Але військові на блокпостах без захисту водіїв не пропускають і змушують надягати захист.

Сергій Гречаний говорить, що усі водії спілкуються між собою. Намагаються їздити недалеко один від одного, щоб мати можливість допомогти, якщо буде така необхідність. Чоловік говорить, що коли під час обстрілу осколок пробив колесо, то замінити його допомагали ті, хто їхав неподалік.

Він говорить, що у перший умовно вихідний день, коли не треба було нікуди їхати, почувався досить незвично. Тоді він просто відсипався. Також, за його словами, водії діляться між собою історіями — хто, як і звідки вивозив людей.

Водій розповідає, що підтримує зв’язок із багатьма людьми, яких вивозив із Донеччини та Луганщини, всі вони дуже вдячні. Деякі люди беруть контакти і говорять, щоб відвіз їх назад, щоб потім разом святкувати перемогу.

Раніше Донбас24 розповідав історію військових, які захищають цілісність та незалежність нашої країни у Бахмуті. Військові розповіли, як їм вдається виживати по кілька днів без сну, чим харчуються на бойових позиціях та як допомагають цивільним, які все ще залишаються у Бахмуті.

Ще більше новин та найактуальніша інформація про Донецьку та Луганську області в нашому телеграм-каналі Донбас24.

Фото та відео із особистого архіву Сергія Гречаного