Сили оборони воюють із російськими спецпризначенцями у Бахмуті - деталі боїв за місто від військових (ВІДЕО)

Про це звітують у Міністерстві оборони України та Генеральному штабі Збройних Сил України. Однак про те, якою ціною українським захисникам дістається кожен метр рідної землі, говорять рідко.

Військові 101-ї окремої бригади Територіальної оборони (ОБ ТрО) Закарпаття розповіли виданню Донбас24 про бої за місто Бахмут, побут на передовій та історії людей, які розчулюють навіть серця мужніх захисників.

Військовий із 101-ї ОБ ТрО Закарпаття з позивним «Брянка» розповів, що його підрозділ захищав країну від російських окупантів у місті Бахмут на Донеччині. Хлопці - мінометники. Вони розповідають, що йдуть за піхотою і у безпосередніх боях з окупантами вони не брали участь. Однак знаходилися зовсім близько до них. Під час боїв у Бахмуті їхній батальйон був відряджений до 93 окремої механізованої бригади «Холодний Яр».

«Брянка» розповідає, що мінометні підрозділи мають знаходитися не ближче, ніж за 1,5−2 км від лінії зіткнення, але в умовах бойових дій у Бахмуті це нереально. Позиції українських мінометників знаходилися за 700 метрів від лінії зіткнення — вже за 500−700 метрів були росіяни та йшли стрілецькі бої.

Військовий зазначає, що в таких умовах надзвичайно складно працювати. За його словами міна на пустому заряді, без додаткового пороху, летить на 400 м, а коли ворог знаходиться на відстані в 500 м, то постійно є ризик вразити свої позиції і нанести втрати своїм військовим.

Мінометникам особисто не довелося зіштовхнутися в бою з російськими окупаційними військами, але від побратимів вони дізналися, що протягом останніх кількох місяців у Бахмуті воюють переважно російські спецпризначенці: високі та статні військові із гарною фізичною підготовкою й у повному спорядженні, а їх робота дуже злагоджена.

Захисник з позивним «Брянка» розповідає, що страх у військових є завжди — він допомагає вижити. Але коли ти знаходишся на передовій, то необхідно з ним боротися.

Він говорить, що коли знаходиться на передовій із побратимами, то постійно є страх підвести їх.

Одним із найскладніших моментів для військового був період, коли його підрозділ тільки відправили у Бахмут. Тоді йому кілька днів показували, як користуватися програмою для навігації, але він так і не зміг її опанувати.

Військові розповідають, що у командир їхнього батальйону має серйозний бойовий досвід і завжди знаходиться на позиціях зі своїми бійцями. Навіть під час обстрілів він не йде в укриття, поки не впевниться, що всі його бійці у безпеці. Одного разу він знаходився в епіцентрі бойових дій та під час ударів зі сторони російських окупаційних військ отримав контузію, після якої довгий час заїкався.

Що стосується евакуації поранених, то бувають ситуації, коли командування не дозволяє вивозити поранених бійців із поля бою до точки евакуації, де є швидка допомога. Ймовірно, бояться ризикувати військовими, але про причини не говорять. Тоді бійці цивільним транспортом, який є у їхньому розпорядженні, вивозять поранених побратимів. До точки евакуації іноді доводиться вивозити поранених бійців автомобілями, які у розпорядженні військових, часто це звичайні цивільні машини, не призначені для евакуації поранених із зони бойових дій.

Військові знаходяться не постійно на позиціях — вони по черзі змінюють один одного. Наприклад, зміни на передовій можуть тривати 3 або 4 доби. У випадках, коли немає можливості виїхати, зміна може тривати і 5 чи більше діб.

Під час змін військові майже не сплять. Говорять, що вже звикли дрімати під постійні звуки від обстрілів, але втоми під час змін на передовій не відчувають — усе відбувається на адреналіні і спати не хочеться. Розуміють, що є завдання і його треба виконувати, інакше ти підведеш побратимів.

Водночас, коли виїжджають із бойових позицій, і з’являється можливість видихнути, то почуваються зовсім обезсиленими.

Проте у бесіді із Донбас24 військові розповіли, що надають дуже важливе значення сну та харчуванню, оскільки це дає їм можливість боротися з ворогом.

Під час чергувань на позиціях харчуються сухпаями. Військові говорять, що українські сухпаї дуже ситні та смачні. Особливо бійцям 101-ї ОБ ТрО Закарпаття сподобався борщ і гороховий суп. Також вони говорять, що їм подобаються енергетичні батончики — вони дуже ситні й надовго тамують відчуття голоду.

Зазвичай після трьох днів чергування на передовій хлопці мають три дні на відпочинок. Говорять, що у перший день просто сплять.

Крім військових у палаючому будинку жили й цивільні мешканці Бахмута. Це був чоловік, віком близько 50 років, та його паралізована мати. Ця родина жила на другому поверсі палаючої багатоповерхівки.

Коли будинок горів, чоловік планував вивезти матір на будівельній тачці з одним колесом. Він хотів забрати матір із палаючого будинку і йти з нею у напрямку залізничного вокзалу, де на той момент точилися запеклі бої. Чоловік говорив військовим, що він не знає, що йому робити і нехай буде, як буде.

Захисники зі 101-ї ОБ ТрО хотіли забрати чоловіка з матір'ю, бо ні волонтери, ні інші цивільні не можуть в'їхати у Бахмут через заборону, яка діє з лютого 2023 року, але не змогли цього зробити.

Військові пояснюють, що дуже хотіли допомогти цим людям, але коли виїжджали з позиції, то довелося забирати озброєння та снаряди — місця для людей зовсім не залишилося. «Брянка» розповідає, що не знає, як склалася доля чоловіка та його матері, але постійно думає про них.

Багато людей залишаються у місті з надією, що там ще відновиться життя. Їм складно покинути свої оселі, те, що вони будували й наживали впродовж усього свого життя. Молоді простіше почати життя з нової сторінки на новому місці, а люди похилого віку розуміють, що на них ніхто не чекає і їхати їм немає куди.

«Брянка» говорить, що у Бахмуті залишилися люди старші за 50 років. Вони відмовляються покидати місто, бо впевнені, що не зможуть знайти роботу, не впевнені, що отримають житло, а на виплати від держави не зможуть вижити.

Як би не було страшно й важко жити у Бахмуті, але вони наголошують на тому, що вони у себе вдома і мають хоча б якесь житло. Продукти людям часто привозять військові. Намагаються допомагати волонтери.

Бійці 101-ї ОБ ТрО зазначають, що неодноразово чули від жителів Бахмута, що для них краще померти, ніж залишити свій дім.

Раніше Донбас24 розповідав, що аналітики Інституту вивчення війни проаналізували ситуацію у місті Бахмут. Вони звертають увагу на успіхи українських військ на околицях міста, однак вважають, що поки рано говорити про початок нової великої операції. У Інституті зазначають, що кілька російських блогерів заявляють, що українські сили прорвалися через російські лінії оборони на південь і південний захід від Іванівського, що знаходиться на відстані 6 кілометрів на захід від Бахмута, а також на північний захід від Кліщіївки, що розташована на відстані 6 кілометрів на південний захід від Бахмута. Крім того, вони повідомляють, що російські війська відступили з позицій на північ від Сакко і Ванцетті, розташованих на відстані 15 кілометрів на північ від Бахмута, на позиції на південь від цього села. Українські офіційні джерела поки не коментують цю інформацію.

Ще більше новин та найактуальніша інформація про Донецьку та Луганську області в нашому телеграм-каналі Донбас24.

Фото: 101 ОБ ТрО Закарпаття