День пам’яті жертв голодоморів в Україні - історія і основні традиції (ВІДЕО)

Щороку 26 листопада в Україні і світі вшановують пам’ять жертв голодоморів

Кожної четвертої суботи листопада щорічно в Україні вшановують пам’ять жертв голодоморів та політичних репресій. Цьогоріч скорботний день припадає на 26 число. У першій половині XX століття українці пережили три голодомори: у 1921−1923, 1932−1933 та 1946−1947 роках, але лише один, 1932−1933 років, офіційно отримав статусу геноциду. Український інститут національної пам’яті вже оприлюднив інформаційні матеріали до цьогорічної дати. Ця інформаційна кампанія на вшанування пам’яті жертв проходитиме під гаслом «Пам'ятаємо. Єднаємося. Переможемо».

Цього року ми вшановуватимемо жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни Росії проти України. Слід враховувати, що через дев’ять десятиліть після Голодомору-геноциду проти українців знову застосовують геноцидні практики. Проте навіть зараз, у XXI столітті, Росія переслідує ту саму мету, що й під час Голодомору 1932−1933 років — знищення української ідентичності та української нації. І тоді, і нині Росія намагається зламати волю українців до спротиву, кидає проти нас весь свій терористичний арсенал. І Сталін у XX столітті, і Путін у XXI зробили вибір на користь геноцидів, бо інші методи упокорення українського народу не спрацювали.


Історичні відомості

День пам’яті жертв Голодоморів був запроваджений Указом Президента Леоніда Кучми у 1998 році. Указом Кучми від 15 липня 2004 року встановлювалася назва «День пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій». А Указом президента Віктора Ющенка від 21 травня 2007 називається «День пам’яті жертв голодоморів». У квітні 2010 року Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила постанову, в якій привітала рішення Української влади встановити національний день пам’яті жертв голодоморів, та закликала владу інших постраждалих країн встановити аналогічну пам’ятну дату для вшанування жертв режиму.

Офіційно Голодомор 1932−1933 років був визнаний геноцидом українського народу Верховною Радою України лише 2006 року. В той же час 16 країн світу визнали цей період винищенням української нації. Серед них: Австралія, Грузія, Еквадор, Естонія, Канада, Колумбія, Латвія, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, Польща, США, Угорщина, Португалія, а також Ватикан як окрема держава. А ще вісім засудили його як акт винищення людства. Голодомор 1932−1933 року відбувався на всій території радянської України, а також на Кубані і Поволжі, де проживали українці в той час. Масовий голод був у Казахстані, на Південному Уралі і в Західному Сибіру. Найбільше українців, згідно з демографічними даними, загинули на території сучасних Київської, Харківської, Сумської, Полтавської, Дніпропетровської, Чернігівської, Вінницької, Житомирської, Одеської областей.

У 1932 році для України встановили нереальний до виконання план заготівлі хліба (356 млн пудів). Йшлося тоді про повну конфіскацію всіх запасів пшениці та іншого зерна. Також конфісковували харчі, майно, одяг. Забирали їх за невиконання наказу як штраф. В серпні 1932 року з’явився так званий «Закон про 5 колосків». Винним був кожен, хто взяв до рук хоча б кілька колосків пшениці поруч із колгоспним полем. За цим законом, який запропонував створити сам Сталін, передбачався розстріл, а за пом’якшувальних обставин могли ув’язнити на 10 років. Права амністії не існувало. Діяв він до 1947 року, але найбільше його застосовували саме 1932−1933 року.

Наразі оцінки кількості загиблих внаслідок Голодомору 1932−1933 років коливаються від 3 до 7 мільйонів жертв. Називаються й більші цифри. Радянський Союз намагався приховати правду про геноцид. У роки Голодомору західні уряди, прагнучи не погіршувати відносини з СРСР, воліли мовчати. Після Другої світової війни на міжнародному рівні було засуджено нацизм, проте злочини радянського режиму, зокрема й Голодомор-геноцид українців, залишилися без належної та єдиної міжнародної оцінки навіть після розпаду Союзу. Та, як бачимо, ще через три десятиліття режим у Росії знову вдався і до геноцидних практик щодо українців, і до використання голоду як інструменту, щоб тиснути на міжнародну спільноту.

Головні традиці 26 листопада

Після повномасштабного вторгнення одним із ключових способів вшанувати пам’ять убитих голодом — долучитися до акції «Запали свічку» та закликати українців по всьому світу і громадян інших країн засвітити вогники у вікнах як вияв скорботи за загиблими, віри в перемогу України й готовності докласти всіх можливих зусиль, щоб геноциди не повторювалися. Також о 16:00 за київським часом пройде Загальнонаціональна хвилина мовчання.

Водночас до вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932−1933 років у Музеї Голодомору підготували низку заходів, докладніше з якими можна ознайомитися за посиланням.

Водночас кожен громадянин України може долучитися до збереження пам’яті та правди про Голодомор:

— записати свідчення від родичів-очевидців Голодомору та передати їх до музею;

— віднайти старі світлини рідних людей;

— передати до музею артефакти 1920−30-х років (сорочки, рушники, предмети побуту, тощо).

Цьогорічна кампанія на вшанування пам’яті жертв Голодомору проходитиме під гаслом «Пам'ятаємо. Єднаємося. Переможемо!».

Український інститут національної памяті розширював ці гасла наступним чином:
«Пам'ятаємо злочин сталінського геноциду та його жертв. Єднаємося, тому що єдність є запорукою нашої перемоги. Роз'єднаність і непорозуміння стали причиною втрати українцями власної держави у 1920-х, її окупації більшовиками і вчинення злочину геноциду. Але зараз Україна і світ — інші. Ми маємо власну державу та Збройні сили, підтримку світу, військову, фінансову, дипломатичну допомогу. І найголовніше — згуртованість народу. Тому ми вистоїмо й Переможемо».

Текст підготовлено за наступними джерелами: uinp.gov.ua, tsn.ua, tarutyne-sr.gov.ua

Раніше Донбас24 розповідав про День Івана Милостивого.

Ще більше новин та найактуальніша інформація про Донецьку та Луганську області в нашому телеграм-каналі Донбас24.

ФОТО: з відкритих джерел

1
0