Захисниця Луганщини: «Під час обстрілів мене підтримують побратими» (ФОТО)
Історія мужності захисниці Донбасу, яку 24 лютого застало у Станиці Луганській
Дівчина Христина захищає Луганську область. Служба в ЗСУ — це її особистий вибір, зроблений ще до початку АТО. Як це — бути військовозобов'язаною та чи можна назвати оборону жіночою справою, вона поділилася власним досвідом, передає Донбас24.
Історію жінки-захисниці, кадрового офіцера Національної гвардії України, опублікував жіночий інтернет-журнал «September».
24 лютого врізалося в пам’ять
В той роковий для українців та жителів міст Донбасу день Христина була на чергуванні. О 3-й годині ранку почався повномасштабний наступ росії.
«Ранок 24-го я пам’ятаю дуже добре. Навіть не ранок, а ніч. Напередодні, тиждень росія дуже плотно обстрілювала Щастя і Станицю Луганську з „Градів“. Тому коли розпочалось повномасштабне вторгнення, я розбудила своїх побратимів. Попередила їх про те, що зараз розпочинається артпідготовка і ми спустилися у бліндаж, щоб перечекати масовий обстріл», — пригадує захисниця.
У Станиці Луганській їй тоді довелося покинути багато особистих речей — Христина вийшла лише з рюкзаком, в який прихопила улюблену збірку Іздрика. Саме ця поезія, особливо під час артобстрілів, допомагала їй подолати емоційну напругу.
«Але більше за все, напевно, допомагає підтримка побратимів, які не дають падати духом. Вони підтримують мене, а я їх. Дуже важливо відчувати плече», — зізнається Христина.
Бути жінкою-офіцером
Служити в ЗСУ Христина почала у 2013 році, але переламним для неї став саме 2014-й рік. Тоді її підрозділ мав відправитися у зону АТО, а замість дівчини взяли іншого офіцера.
«Я тоді не була офіцером. І я тоді дуже чітко зрозуміла, що захист України це не те що нежіноча справа, це нелюдська справа. Але це обов’язок кожного громадянина і громадянинки» — додає вона.
Відтоді Христина вирішила, що повинна набути достатньо знань і досвіду, аби ніхто не міг не дозволити їй виконати обов’язок з захисту України. За 8 років від початку війни на Батьківщині дівчина плакала лише тричі — вона не проявляє своїх почуттів, аби це не впливало на побратимів. Дівчина відзначає, що військові захищають та обороняють Україну з великою любов’ю і зараз.
Перше, що планує зробити Христина, після перемоги — це пом’янути усіх героїв і лише потім дати волю емоціям від пережитого.
«Зараз ми маємо акумулюватись і зробити усе, щоб наші діти не відчували наслідків „руского міра“. Це наше основне завдання. Перемога не чекає, насправді. Перемога не чекає на тих, хто за неї не бореться», — резюмує Христина.
Нагадаємо, що Донбас24 розповідав історію пораненого у бою бійця, який два дні повз до побртимів на Луганщині.
Також маріупольчанка провезла нагороди сина-азовця через 15 блокпостів окупантів.
ФОТО: SEPTEMBER JOURNAL