Вулиця Івасюка в Краматорську названа на честь митця, якого вбили радянські кати (ВІДЕО)
У 2016 році вулиця ІІІ Інтернаціоналу в Краматорську була перейменована на честь українського поета та композитора, Героя України Володимира Івасюка. Багатьом українцям він відомий як автор славнозвісної «Червоної рути». Але доля українського митця сповнена болем і трагедією, а обставини його смерті і досі залишаються невідомими.
Володимир Михайлович Івасюк народився 4 березня 1949 року у місті Кіцмань на Буковині у родині вчителів. Змалечку цікавився музикою та навчався грі на скрипці у підготовчому класі музичної школи. У 14 років вступив в Київську музичну школу для обдарованих дітей імені М. Лисенка, але вже за півроку навчання у столиці повернувся на малу Батьківщину — почалися проблеми зі здоров’ям через виснажливе навчання та перебування юнака в гуртожитку без батьківської опіки.
В рідному Кіцмані Володя Івасюк у 1964 році створив ансамбль «Буковинка». Згодом «Буковинку» музичні критики та друзі стали називати радянськими «Beatles» за самобутність і оригінальність у жанрі. Колектив не тільки став переможцем у місцевих і всеукраїнських конкурсах завдяки старанням Івасюка, а і відрізнявся фольклорними мотивами, які музикант досліджував у буковинських селах.
Попри популярність і зайнятість, Володя Івасюк встигав гарно вчитися в школі та був претендентом на золоту медаль.
І тут в долю митця втрутився Пан Випадок: гуляючи з друзями в місцевому парку, бавились парубки та закинули картуз на гіпсовий бюст Леніна. При спробі дістати кепі «вождь» впав, а пацани потрапили до міліції.
Важко уявити, але така випадковість коштувала підліткам 15 діб утримання у відділку, а на Івасюка навіть завели справу. Хотіли виключити з комсомолу й позбавити атестату, але батьки приклали максимум зусиль і хлопцю видали документ про отримання освіти, правда, з незадовільними оцінками з історії СРСР і суспільствознавства.
Після цього випадку родина Івасюків перебралася в Чернівці. Володимиру вдалося вступити до Медичного інституту, але радість була недовгою: хтось доніс про його «витівку» в Кіцмані, і хлопця відрахували з вишу. Чимало сил приклав Володимир Івасюк, аби пережити і цей удар долі.
Але не зламати сили українського духу ганебним радянським блазням: Володимир влаштувався слюсарем на завод і організував хор із робітників. Цей колектив стрімко завоював прихильність на конкурсах художньої самодіяльності. Участь і перемога у престижних пісенних конкурсах допомогла юнакові отримати рекомендації заводу, завдяки яким він зміг повернутися до навчання у Медичний інститут.
Наступні події в житті Володимира Івасюка можна вважати сходами його життєпису: отримав запрошення до оркестру народних інструментів «Трембіта», написав легендарну «Червону руту», публічно вперше виконав «Водограй», переїхав до Львова й вступив на підготовчий композиторський факультет Львівської консерваторії.
В цей час народжуються легендарні шлягери Володимира Івасюка, а його участь у безлічі творчих проєктів робить композитора шалено популярним митцем того часу.
За рік до смерті Івасюк здобув перемогу на всесоюзному конкурсі молодих композиторів у Москві, а у Львові збирали документи для висунення Володимира на здобуття премії Островського.
24 квітня 1979 року події розвивалися стрімко та зовсім незрозуміло: в будинку, де мешкав Володимир, пролунав телефонний дзвінок, після якого композитор швидко вдягнувся та пішов до консерваторії. Більше живим його ніхто не бачив. Аж 18 травня тіло Володимира Івасюка знайшли у Брюховицькому лісі підвішеним зі слідами насильницької смерті: стояв на колінах, язик вирвали з рота, між ребер встромлені гілки з дерева…
Всупереч жахливим обставинам, офіційною версією смерті було названо самогубство, але в творчих колах говорили про вбивство композитора КДБ-істами.
Похорон Володимира Івасюка 22 травня 1979 року у Львові перетворилися на масову акцію протесту проти радянської влади.
Похорон Володимира Івасюка 22 травня 1979 року у Львові.
Геній української пісні Володимир Івасюк прожив лише 30 років. А ось його музичні твори навічно закарбувалися в українській культурі. Особливо пронизливо вони лунають, коли знаєш про життєвий шлях композитора.
В реаліях російсько-української війни варто не лише усвідомлювати сьогоденні злочини рашистів, а і знати про долі українців, які були знищені кривавим радянським режимом у минулому столітті.
Нехай на вулиці Володимира Івасюка в Краматорську та в усій нашій державі якомога скоріше лунають пісні генія на честь Перемоги України в цій війні!
Читайте також: День металурга — як відзначали свято в мирному Маріуполі (ВІДЕО).
Раніше повідомлялось, як Маріїнська жіноча гімназія прихистила маріупольців під час обстрілів (ФОТО).
Ще більше новин та найактуальніша інформація про Донецьку та Луганську області в нашому телеграм-каналі Донбас24.
ФОТО: з відкритих джерел