«Відчути себе вдома»: У Вінниці відкрили центр підтримки переселенців «Я-Маріуполь»
Там маріупольці можуть отримати гуманітарну, медичну, психологічну та юридичну допомогу
«Ми створюємо маленький Маріуполь у кожному великому місті», — так говорять про мету центрів підтримки для вимушених переселенців організатори. Сьогодні в Україні відкрили вже третій хаб для маріупольців. Родини, яких війна змусила залишити рідне місто та переїхати в Вінницю, можуть отримати важливу допомогу, поспілкуватися, та нарешті, бодай трохи відчути себе вдома. Як працює «Я-Маріуполь» у Вінниці бачили журналісти Donbas24.
Більше 10 тис. маріупольців — у Вінниці
Навіть у перший день роботи до центру прийшло багато маріупольців. Хтось впізнав знайомих та сусідів, дехто не стримував сльози, дивлячись на фото мирного, квітучого Маріуполя, якими прикрасили зали.
Мер Маріуполя Вадим Бойченко зазначив, що такі центри відкривають по всій Україні, аби люди могли швидко вирішити будь-які питання та отримати важливу допомогу. В першу чергу, їх організовують там, куди переїхало найбільше маріупольців. У Вінницькій області це понад 10 500 людей.
Вадим Бойченко
«Школи, парки, дитячі садки, все, що ми будували, знищено, але поки є ми, маріупольці — живе наше місто. У 2014 році ми прийняли в себе 120 тис. людей з Макіївки, Єнакієвого, Донецька, а тепер нам надають такий прихисток по всій Україні. Ця війна повинна закінчитися нашою перемогою, ми повинні повернутися додому», — говорить міський голова Маріуполя Вадим Бойченко.
Мер Вінниці Сергій Моргунов підкреслив, що в мирні часи Маріуполь і Вінниця постійно переймали один в одного досвід, розвивали свої міста, покращували надання адміністративних послуг. Тепер українці разом вчаться жити в стані війни.
«Сьогодні Маріуполь переніс найбільшу трагедію 21 століття. Тому наше завдання — надати маріупольцям можливість не втратити зв’язок зі своїм містом, допомогти Маріупольській міській раді надавати переселенцям ті послуги та сервіси, які на сьогодні можливі», — говорить Сергій Моргунов.
Секретарка Маріупольської міської ради, координаторка проекту «Я-Маріуполь» Ксенія Сухова додала, що всі спеціалісти, які допомагають людям у центрі — також маріупольці. Саме тому вони можуть зрозуміти біль та проблеми кожної родини.
«Дуже важливо створювати маленький Маріуполь в кожному великому місті нашої країни. Люди приходять сюди, плачуть, обіймаються. Зараз головне — допомогти їм стати на ноги, працевлаштуватися, адаптуватися в нових містах», — говорить Ксенія Сухова.
Батьки отримують допомогу, діти — граються
Про можливості, які надає хаб, розповів депутат Маріупольської міської ради, керівник центру «Я-Маріуполь» у Вінниці Олександр Халявінський. Він зазначив, що спершу всі маріупольці мають пройти процедуру реєстрації, а потім — розказати, якої саме допомоги потребують.
«Для відвідувачів працює лікар, психолог, юрист, відкрита дитяча кімната з арт-терапією, крім того, ми надаємо родинам пакунки з гуманітарною допомогою, для родин з дітьми це також дитяче харчування, засоби гігієни. Наша мета — всебічно допомогти людям, які були вимушені тікати від війни», — говорить Олександр Халявінський.
Загалом у центрі приймають людей 14 фахівців. Хаб працює у форматі прозорого офісу — люди без черг та довгого очікування можуть отримати відповіді на свої запитання.
Юрист Олена Волкова розповідає: «Ми допомагаємо людям відновити документи, оформити довідку ВПО, подати заяву на компенсацію пошкодженого майна, дізнатися, які послуги надає держава».
Також багато людей одразу вирішили піти до лікаря та психолога. У кожного свої проблеми — хтось після війни страждає на безсоння, у когось — депресія чи панічні атаки.
«У кожної людини індивідуальна реакція на стрес, — розповідає психолог Тетяна Конарська. — Люди не знають, як жити після того, що втратили, не розуміють, що буде з ними далі. Хтось відчуває апатію, хтось агресію, ми бачимо багато сліз та горя. Перше, що я раджу всім — не бути до себе надто жорстокими, дати собі час на відновлення, дозволити собі проживати різні емоції. Варто приносити в життя маленькі радощі, піклуватися про своє тіло, спілкуватися з рідними, турбуватися про дітей».
Син сказав росіянам: «Пока, придурки»
Поки батьки реєструються, діти відпочивають та граються у спеціально облаштованій кімнаті. Там для малечі є будиночки, де можна сховатися та пограти з різнокольоровими кульками, настільні ігри, твістер, іграшки, набори для малювання та творчості.
«Ми хотіли, щоб цей куточок був по-домашньому затишним, щоб діти відчували турботу та любов, яких їм зараз бракує. Ми проводимо ігри для дітей різного віку, також малеча може написати свої мрії на «дереві бажань», — розповідає вчитель Тетяна Понедєльченко.
Десятирічний Льоша Головін показав нам свій малюнок — хлопчик зобразив маріупольський драматичний театр. Все своє життя дитина жила на Лівому березі Маріуполя. Поки в рідне місто не прийшла війна.
«Ми з мамою і татом сиділи у підвалі, було дуже страшно, адже в наш підвал „прилетіло“. Доводилося постійно ховатися. Зараз ми живемо у Вінниці, але дуже не вистачає моїх улюблених місць — „Веселки“, драматичного театру», — говорить хлопчик.
Також своєю історією виживання поділилася маріупольчанка, вчитель української мови Оксана Крекотень. Вона також жила на Лівому березі разом з двома дітьми. Хлопчикам — лише 8 та 10 років. Вже у перші дні на Лівобережжя прийшли бойові дії, тому родина переїхала до центру.
«Ми думали, що там буде безпечно, ми зможемо перечекати якийсь час, а потім повернутися додому, — згадує жінка. — Але там ми також опинилися в епіцентрі бойових дій. Ховалися у підвалі, вистоювали величезні черги до магазинів, поки вони ще працювали, намагалися щось приготувати на вогнищі».
Навіть зварити обід щоразу було випробуванням: черговий обстріл — і дітям діставалася картопля з брудом та шматками скла. Найбільшим щастям було нагріти трохи води.
Хлопчикам теж довелося бачити страшні картини війни — саме в той час, коли бомбардували пологовий, родина вийшла шукати їжу.
Війна звела Оксану з іще однією жінкою, яка мала п’ятирічну доньку, і разом вони пішки вийшли з палаючого міста.
«19 березня горів сусідній будинок, наш підвал став валитися. Ми взяли за руки дітей і прямо під час обстрілу вийшли. Йшли та постійно молилися, згадували правила мінної безпеки, — розповідає вчителька. — Спочатку дійшли до Володарського, потім до Бердянська, і через 15 блокпостів — до Запоріжжя».
Своїх хлопчиків вчителька української мови виховала дуже патріотичними. І це ледь не зіграло з родиною злий жарт: на одному з російських блокпостів дитина попрощалася з окупантами фразою: «Пока, придурки». Добре, що цих слів солдати вже не почули.
Зараз родина живе у Вінниці, але мріє повернутися додому. Квартира, де вони жили, постраждала, майже всі речі залишилися вдома.
«Я дуже хочу повернутися в Маріуполь, але лише в українське місто. З нами сталося горе, але воно нас об'єднало! Ми побачили, що навіть на війні перемагає людяність та добро. Люди допомогали одне одному: хтось принесе каструльку, хтось поділиться водичкою, добрий чоловік дасть дітям цукерки. Так і виживали», — говорить маріупольчанка Оксана Крекотень.
Центр «Я-Маріуполь» працюватиме в Вінниці за адресою: вул. Соборна, 50. Приходити можна з понеділка по суботу з 08:00 до 18:00. Наступний такий хаб планують відкрити у Києві.
Нагадаємо, раніше центр «Я-Маріуполь» відкрили у Дніпрі та Запоріжжі.