Новонароджені діти, птахи та циганський барон: хто ховався у маріупольській філармонії

Директор філармонії Василь Крячок розповів, як культурний заклад перетворився на прихисток для понад тисячі маріупольців

З початку повномасштабної війні майже всі заклади культури Маріуполя стали прихистками. Драматичний театр не вберегло навіть слово «ДІТИ», колишній «Континенталь» спалахнув, Лівобережний будинок творчості також знищив ворог.

Історію виживання у Маріупольській камерній філармонії розповів її директор Василь Крячок. Місце, де навіть не було бомбосховища, прихистило понад тисячу людей. «Всі розуміли, що якщо щось впаде зверху, нічого не залишиться, — згадує директор. — Але люди йшли та йшли».

Вночі народили, вранці прийшли

У Маріупольській камерній філармонії не було бомбосховища, унизу знаходився звичайний підвал. Тож, на початку війни керівництво не розраховувало, що у заклад прийде багато людей.

«Ми думали, що туди можуть зайти співробітники — 50−70 людей. А вийшло так, що в скрутні часи їх було більше тисячі! Ми нікого не обмежували: в нас були криси, собаки, коти, птахи. Були маленькі діти, віком 1−2 дня. Жінки вчора народили, а вранці їх принесли», — згадує Василь Крячок.

У філармонію прийшов навіть табір ромів — барон був у кімнатних капцях, дружина просто в трусах, діти — босими. Це відбувалося, коли за вікном було -12 градусів.

300 людей спало на сидіннях в концертному залі. Ще 50 лягли на сцені.

Хліба не бачили тижнями

«Люди не бачили хліба тижнями. Води не було. Треба було зробити прихисток більш-менш цивільним, і ми організували невеликий медпункт, нам привезли ковдри, влаштували вуличну кухню. Щоранку та щовечора спілкувалися — всі чекали, що я принесу якусь звістку», — розповідає директор філармонії.

Василя Крячка ніхто не назначав комендантом, але він намагався слідкувати за порядком у місці, в яке вклав свою душу. Забороняв приносити ящиками спиртне, переживав, щоб в місті не спалахнули епідемії. Щодня він ходив до центру, аби дізнатися хоча б щось про омріяні зелені коридори.

Вкрали навіть запонки та метелики

До останнього директор прагнув зберегти філармонію, технічні засоби, інструменти. Та коли вже в ній повибивало двері та вікна, мародери все розтрощили, вкрали дорогі інструменти — скрипку, кларнет, винесли комп’ютерну техніку.

«Навіть метелики, запонки, піджак від фраку вкрали. Здається, кому вони були потрібні», — дивується директор.

В середині березня активні бойові дії були вже у центрі міста. Василь Крячок на власні очі бачив, як літак скинув бомбу на драматичний театр.

«Люди йшли к нам та не розуміли, що і тут сховатися неможливо. Потім основна частина стала виходити пішки, залишилось 100−150 людей», — згадує він.

Культура Маріуполя не помре

Директор філармонії говорить, що ці трагічні події буде пам’ятати все життя. Завжди буде згадувати, як він йшов пустинним містом, а у дворах, на проспектах — скрізь були снайпери. Над головою постійно щось пролітало. Василь Крячок досі дивується, що зміг залишитися живим.

Зараз відновити роботу філармонії в іншому місті складно, бо більшість працівників роз'їхалися світом — хтось в Німеччині, хтось — в Бельгії, Польщі.

Проте він не втрачає надії, що Маріуполь знову стане українським, його жителі повернуться, а культура відродиться.

Фото: архів Донбас24

Василь Крячок (фото архів Донбас24)

«Ми відкрили у Маріуполі філармонію, напевно, до цього років 50 ніхто нічого в Україні не відкривав. Було витрачено багато сил, щоб вона була закладом європейського типу, — говорить директор. — Рано чи пізно в місто повернуться армія, Україна, запрацює філармонія. Культура Маріуполя не померла та не помре».

Нагадаємо, раніше Донбас24 розповідав, як маріупольський лікар оперував поранених на вулиці та як намагалися деблокувати місто.

Ще більше новин та найактуальніша інформація про Донецьку та Луганську області в нашому телеграм-каналі Донбас24.

0
0