Як морпіхи захищали Маріуполь: історія мужнього воїна
Оборонці міста Марії базувалися на металургійному комбінаті імені Ілліча
До початку повномасштабного військового вторгнення рф за плечима бійця 1-го окремого батальйону морської піхоти Гліба Стрижка був усього один рік служби, однак чоловік був готовий стояти за Україну на війні. Захищаючи Маріуполь, він отримав важку травму, а потім 16 днів страждав від болю в російському полоні.
Історію піхотинця опублікувало одне з українських ЗМІ, повідомляє Донбас24.
«У нас був чіткий наказ: не пропустити ворога в місто»
Напередодні великої війни підрозділ Гліба перебував північніше Маріуполя. Про те, що можливе вторгнення, бійцям не казали, проте напруга просто витала в повітрі. Увечері 23 лютого їм наказали вимкнути телефони: начебто очікуються польоти ворожої авіації, і сигнали мобільних можуть запеленгувати. Тому про початок повномасштабної війни чоловіки дізналися не одразу.
«Якщо на Донбасі бойові дії сприймались звично, то коли почали обстрілювати мирні міста, мій мозок не міг це сприйняти. Три дні пройшли, поки усвідомив», — пригадує український захисник.
За кілька днів Маріуполь опинився в оточенні, а піхотинцям наказали робити все, аби не пропустити ворожі сили в населений пункт. З 28 лютого воїни базувалися на ММК ім. Ілліча. Інформації щодо ситуації в місті поступало мало через відсутність мобільного зв’язку.
Виживати на підприємстві було важко: спочатку їжу «добували» в супермаркетах, але ресурси швидко вичерпалися. Спочатку захисники харчувалися двічі на день, а потім — лише по разу на добу. Наприкінці вже доводилося ділити консерви на двох-трьох людей, а за радість було вполювати та приготувати фазана.
«Війна стала рутиною, але я ніколи не жалкував, що підписав контракт»
За словами Гліба Стрижка, доволі швидко військові дії стали наче днем сурка: кожного дня одне й теж, одні й ті ж паузи в обстрілах. Рашисти забрали життя кількох побратимів воїна: тих, з ким він ще нещодавно стрибав з парашутом чи проходив міжнародні навчання. Тіла загиблих зберігали на території госпіталю на комбінаті, однак, де останки, наразі на жаль, морпіху не відомо.
«Війна стала рутиною. Але я ніколи не жалкував, що підписав контракт. Я свідомо йшов на це. Навіть, коли прильоти були, а у нас вже були і поранені, і вбиті», — говорить чоловік.
На початку квітня Гліб Стрижко отримав тяжке поранення: внаслідок танкового пострілу, його скинуло з третього поверху, а на додачу ще й придавило залишками стіни. Невдовзі бійця разом з іншими травмованими передали російській стороні — на умовах збереження життя. Так вони опинилися в полоні.
16 днів нестерпного болю, реабілітація та жага повернутися на службу
До шпиталів на території «днр» — спочатку в Новоазовську, а пізніше в Донецьку — чоловік потрапив з численними травмами, зокрема, переламом тазу та щелепи. Однак окупанти не поспішали надавати йому допомогу. За весь час полону українського захисника лікували лише двічі: наклали шину на щелепу та «почистили» організм через проблеми з ЖКТ.
«Всі 16 днів, які я був у полоні, був жахливий біль у поламаному тілі. Часто вирубало в сон, уявляв себе лісорубом в Канаді чи дальнобійником, який ганяє по Європі і знімає блог. Це відволікало», — розповідає морпіх.
Вперше знеболювальне Гліб Стрижко отримав вже в Україні. Пригадує, що перші дні після повернення додому було страшно лягати спати: здавалося, що прокинеться знову «десь там». Вижити в полоні йому допомагала віра в Бога та непереборне бажання повернутися в Україну, а сьогодні головну підтримку захисник отримує від близьких та друзів.
Після повернення чоловіка з полону розпочалося тривале лікування: лікарі поставили його на ноги лише 27 червня. Попереду в нього — тривала реабілітація, зокрема, бійцю треба знову навчитися самостійно ходити. Серед інших планів маріупольського захисника — наближення перемоги України будь-яким способом:
«Зараз у мене головний план — одужати і дочекатись рішення лікарів, чи можу я далі служити. Бо я цього хочу і прагну. Але мого бажання мало, рішення за лікарями. Потім в будь-якому випадку буду займатись діяльністю, яка наближатиме нашу перемогу. Чи військова служба, чи волонтерство, чи робота в адміністраціях».
Нагадаємо, росіяни деморалізують українських полонених.
Найсвіжіші новини та найактуальнішу інформацію про Донецьку й Луганську області також читайте в нашому телеграм-каналі Донбас24.
ФОТО: архів Донбас24