Втратив очі на війні, але не віру в перемогу: як український сапер відновлюється після важкого поранення під Бахмутом
Військовий-доброволець став співзасновником Благодійної організації «Побачимо Перемогу»
Сапер Владислав Єщенко на початку повномасштабного вторгнення РФ добровольцем прийшов до військкомату в Слов’янську, а вже 5 березня 2022 року підписав присягу. Близько п’яти місяців військовий розміновував території в районі Бахмута, в напрямку Попасної, Соледара та тимчасово окупованого Донецька, однак 9 серпня все кардинально змінилося. Тоді він отримав важке поранення, після чого йому видалили обидва ока.
Яким стало життя Владислава з того фатального дня, про що він мріє та де і як знаходить сили для благодійної допомоги, розповідає Донбас24 з посиланням на РБК-Україна.
«Рятувати життя — набагато краще, ніж їх віднімати»
До початку повномасштабної війни Владислав вже володів навичками сапера, адже деякий час працював у сфері гуманітарного розмінування. Обрав цю професію чоловік не випадково, адже впевнений, що кожна знята загроза вибуху — чиєсь врятоване життя. А рятувати життя, на його думку, — набагато краще, ніж їх віднімати.
Тож в лютому 2022 року без вагань добровольцем долучився до захисту Батьківщини. Він служив у 104 батальйоні Тероборони та виконував різні завдання на Донбасі. Те саме важке поранення, внаслідок якого чоловік втратив очі та частково слух, отримав 9 серпня у Богданівці неподалік Бахмута. Пригадує, що на тій локації все було всіяне протипіхотними мінами «Лепесток» — розміновував територію у складі групи з трьох військових. Коли в акумуляційному отворі вже було 84 боєприпаси, запрацювала самоліквідація одного з них — внаслідок цього відбувся підрив й інших.
У той момент Владислав знаходився поруч з епіцентром вибуху:
«Одразу була темнота, сильний дзвін у вухах, відчуття дуже важкої контузії, — розповідає сапер. — Але я був у свідомості, мозок працював дуже тверезо… Я попросив про допомогу, і є дві людини, яким я, мабуть, зобов’язаний життям — за те, як вони спрацювали та відправили мене до шпиталю. Це мій командир взводу та побратим… Я відчув, як мене підняли, своїми ногами відійшов від місця підриву. З мене почали зрізати броню, поливати водою. Я відчув дуже сильний холод та слабкість, втратив свідомість. Прийшов у себе вже через десять днів коми у шпиталі в Києві».
У військового було пошматоване обличчя, уражені легені та слизиста, роздроблені кістки, а з його тіла дістали більше 30 осколків. Чоловік не відчуває запахів, у голові встановлена титанова пластина, а очі — видалені. Їх замінюють протези, а чує військовий лише завдяки слуховим апаратам в обох вухах.
Як прийшла ідея створити благодійну організацію
Незважаючи на жахаючі поранення, на щастя, лікарям вдалося врятувати життя Владислава та допомогти йому хоч якось відновитися. На всьому цьому шляху та зараз поруч з ним була його наречена Валерія, яка стала головною підтримкою та опорою. Найстрашнішою захиснику здавалася перспектива стати тягарем для близьких: все життя він допомагав іншим людям.
Тож трохи оговтавшись та відновившись, чоловік вирішив створити благодійну організацію, яка б допомагала іншим захисникам та мирним мешканцям. Так разом з Артемом Пахомовим 24 січня 2023 року він став співзасновником БО «Побачимо Перемогу». Організація бере під опіку незрячих — як військових, так і цивільних.
Владислав з Валерією
«Якщо вижив — життя не закінчилось»
Владислав Єщенко підкреслює, що захисники пішли обороняти Батьківщину «з чистою совістю та добрими намірами», тож зараз усі спостерігатимуть, як вони долатимуть все, що випало на долю військових. За словами чоловіка, в подібних ситуаціях головне — те, що людина вижила.
«Якщо вижив — життя не закінчилось. Я хочу стати для цього великим прикладом. Навіть, коли у мене був зір, я насправді не бачив стільки перспектив, спрямованих на добро, скільки побачив, коли став незрячим», — ділиться чоловік.
Захисник зізнається, що найбільше хоче побачити перемогу України — на власні очі. Він впевнений, що рано чи пізно це станеться, а ще — що зможе допомогти й іншим побачити її на власні очі. Також мріє побачити всю свою родину, подякувати рідним, коханій та близьким друзям. Адже без них він не мав би сенсу життя та бажання зробити світ навколо трошки кращим.
Нагадаємо, нещодавно фотографи Костянтин та Влада Ліберови показали роботу військових лікарів на Бахмутському напрямку. На кадри потрапила героїчна робота медиків, які рятують важко пораненого бійця.
Фото: РБК-Україна