Спецоперація «Азовсталь»: інтерв'ю з одним із льотчиків гелікоптера (ВІДЕО)
Учасники унікальної операції розуміли, що можуть не повернутися, проте все одно летіли на допомогу захисникам Маріуполя
Спецоперація «Азовсталь» — вильоти на гелікоптерах у глибокий тил ворога в Маріуполі — стала значущою підтримкою для героїчних захисників міста Марії. Чотирнадцять «пташок» за сім місій привозили нашим воїнам ліки, провіант, боєприпаси та зброю, а одногу разу — навіть бригаду медиків.
Раніше donbas24 публікував унікальні кадри борту задіяного в спецоперації гелікоптера. А сьогодні розповімо, як все відбувалося від першої особи — одного з льотчиків. Інтерв'ю з ним розмістив у соцмережі Фейсбук Генштаб ЗСУ.
Кожен політ був унікальним випадком
Операцією керувало Головне управління розвідки Міністерства оборони України. З одного боку, це було «мінусом» через високу секретність, а з іншого — істотною перевагою, адже учасники отримували максимум важливої інформації за короткий проміжок часу. На підготовку до вильоту дехто отримував тиждень, а інші — всього кілька годин: кожний випадок був унікальним у залежності від обставин.
Основною складністю була необхідність летіти у глибокий тил ворога — більше ніж сто кілометрів, а небо над Маріуполем щільно перекривалося системами протиповітряної оборони. Тільки в зоні посадки на вертолітників очікували три зенітно-ракетні комплекси, які всі намагалися максимально обійти. Допомагали в цьому знання усіх перешкод — природних та штучних.
«Згідно з всіма математичними підрахунками, це буле не те, що складно, це було майже неможливо виконати. Але практика показала, що це було можливо виконати, і ми виконували це», — згадує льотчик.
«У скільки життів інших людей ви оцінюєте своє?»
Летіти до Маріуполя було вкрай небезпечно та важко. Це розуміли всі, як і те, що більшість вильотів можуть стати «квитком в один кінець». Проте відважність, відданість присязі та жага допомогти героїчним захисникам міста Марії знову і знову вела українських військових та спецпризначенців до гелікоптерів. Не останню роль у цьому зіграло й керівництво.
«Командувач сказав так: у скільки життів інших людей ви оцінюєте своє життя, екіпажу? От скільки людей повинно загинути, щоб ви зрозуміли, що ваше життя цього коштує?», — розповідає військовослужбовець.
За його словами, розуміння того, що в оборонців Маріуполя не залишилося найнеобхідніших ліків, боєприпасів, надавало сил та наснаги летіти, розуміючи всі ризики. Адже всі учасники операції чітко розуміли, задля чого та заради кого вони це роблять. Найбільше хвилювання накочувало на шляху до «пташки», а потім відважні українці вже «просто працювали».
Відчуття ейфорії та зворотній шлях з одним двигуном
«Нам здавалось, якщо ми прийшли сюди, і ми зараз знаходимось в зоні поразки трьох зенітно-ракетних комплексів, але стоїмо і вигружаємося, то все, ми як королі світу, ми вже перемогли… Це вже було відчуття ейфорії», — ділиться спогадами льотчик.
Однак попереду на учасників того вильоту ще очікувала важка дорога додому, сповнена небезпеки. На жаль, тоді в один із гелікоптерів влучила ворожа ракета — він впав, і весь екіпаж загинув. А «пташка», якою керував оповідач, була підбита: один із двигунів відмовив.
У льотчика було два варіанти: сісти десь на іншому майданчику, в полі, або спробувати долетіти за маршрутом. Вибір був ризикованим, проте очевидним:
«На борту було 20 поранених, і я знав, що ми сядемо десь в полі…Як їх забирати, як їх евакуювати? Потрібний був би інший вертоліт, а це вже незапланована операція, це було неможливо. Тому залишалось тільки долетіти до місця запланованої посадки».
Нагадаємо, українські воїни обороняли Маріуполь у повній блокаді майже три місяці. На підтримку та в знак пошани відважним захисникам у різних куточках України створили чимало творів стріт-арту.
Більше новин та найактуальнішу інформацію про Донецьку й Луганську області читайте в нашому телеграм-каналі Донбас24.
Фото: з відкритих джерел.