Почуйте голос Маріуполя: історії людей, яким пощастило евакуюватися з блокадного міста
Журналістка та фотографиня Христина Кулаковська народилася та виросла в Маріуполі, зараз вона працює продюсеркою в команді унікального проєкту Ukraїner. Тимчасова окупація Маріуполя росіянами спонукала Христину до створення авторського проєкту, в якому вона збирає історії людей, яким вдалось евакуюватися з блокадного міста.
Христина Кулаковська народилася у Маріуполі у 1989 році. Дитинство її пройшло у Центральному (Жовтневому) районі. Батьки тримали невелику крамничку на Центральному ринку, а маленька Христина влітку продавала на базарі морозиво. Навчалася у музичній школі біля Драмтеатру. Своє дитинство Христина описує так: «багато музики, багато піших прогулянок».
Христина з батьками в Маріуполі.
Зараз Христина працює на інформаційному фронті.
У моєму дитинстві все було більш промислово», — наголошує Христина.
Журналістка до останнього не вірила в повномасштабне вторгнення рф і не уявляла собі жахливих наслідків для рідного міста.
«24 лютого був ступор, стан апатичний, але я одразу почала вмовляти батьків виїхати з Києва до Львова. Вони відмовилися їхати. Я провела цілий день, читаючи новини. Слава Богу, бабуся виїхала з Маріуполя напередодні», — згадує Христина.
До блокади Маріуполя Христина була на зв’язку зі своєю подругою з Маріуполя Машею. Маша — мама трьох діточок, мешкає в центрі міста. Два тижні, поки Маша не виходила на зв’язок, були дуже важкими для Христини в емоційному сенсі: вона не знала, чи жива сім'я Маші, чи є в них їжа, вода, чи тепло в домівці або в сховищі… Від цих думок божеволіла. І всі ці два тижні Христина молилася, щоб Маша подзвонила чи написала.
«Невідомість і безсилля — це найгірші емоції, які я відчула за цей час. День, коли я почула Машу, — це день авіаудару по Драмтеатру. Перші її слова: „Ми виїхали. Ми живі“. Тоді вони були в селищі під Маріуполем. Упав камінь із душі: вона жива, все добре. Наступного ранку ми довго говорили, вона розповіла про життя у блокадному Маріуполі. І після цієї розмови народилася ідея проєкту „Почуйте голос Маріуполя“ на платформі Ukraіner», — згадує Христина розмову, що сталася в середині березня.
Проспект Миру в Маріуполі 16 березня.
Маша стала першою героїнею проєкту, але виділити якусь історію окремо неможливо — адже в долі кожного маріупольця та кожної маріупольчанки, які вибиралися з оточеного міста, є особистий невгамовний біль і трагізм. Наведемо декілька цитат з вже опублікованих історій:
• Олена: «Моя донька тепер боїться звуку пральної машини, але вже може спати, не тримаючи мою руку»;
• Кирило: «Щодня я виходив з собакою надвір. Це дуже дивні відчуття: йдеш і розумієш, що ранкова прогулянка кардинально відрізняється від вечірньої. Місто інше. Десь там у балкон попали, десь там ще щось трапилось. Це був просто тотальний хаос»;
• Марія: «Я підходжу до театру, а він зруйнований. Спершу я не могла цей пазл скласти до купи. Бачу — немає даху. Бачу людей, розкиданих по скверу. Довкола купа поранених. Крики».
Почути та прочитати історії проєкту «Почуйте голос Маріуполя» можна за посиланням.
Читати також: Музей згорів, кам’яна баба розсипалася: маріуполець Славік Долженко врятований з окупації
Ще більше новин та найактуальніша інформація про Донецьку та Луганську області в нашому телеграм-каналі Донбас24.
Обкладинка: Мар’яна Микитюк (Ukraїner)
Фото: з особистого архіву Христини Кулаковської