На цей час найбільш важливі події відбуваються не в самому селі Роботине (у північній частині якого, ймовірно, вже знаходяться передові підрозділи ЗСУ), а західніше та східніше нього…
Й у загальному вимірі, ці події значать більше ніж контроль над самим населеним пунктом… Річ у тому, що східніше цього села розташовані передові позиції головного рубежу оборони противника, а західніше — локальна лінія опорних пунктів (до с. Копані), яка по ідеї, повинна прикривати Новопрокопівський вузол оборони противника із заходу та північного заходу… за яким, своєю чергою, також розпочинаються передові позиції головного рубежу оборони противника.
Тому, очевидно, що обхід передових підрозділів ЗСУ с. Роботине по обох флангах, по суті не тільки лишає будь-якого сенсу для противника його утримання, а й цілком ймовірно може привести до виходу ЗСУ до головного рубежу оборони противника на досить широкому фронті, починаючи з Новопрокопівки, закінчуючи Вербовим.
Зважаючи на той факт, що передові підрозділи ЗСУ східніше села вже просунулись до головного рубежу оборони противника й продовжують розширяти цей клин, питання просування ЗСУ вздовж дороги Т-04−08 з Новоданилівки на Новопрокопівку (тобто з іншого, західного боку с. Роботине) набуває особливого значення…
Противник обладнав цю локальну лінію опорних пунктів вздовж декількох довгих лісосмуг, які тягнуться із західної околиці с. Роботине аж до самих Копанів…
Обороняються тут підрозділи 291-го мотострілецького полку (мсп) противника. Протягом минулих 3-х діб передові підрозділи ЗСУ спромоглися на окремих відтинках ділянки оборони цього полку витіснити його підрозділи з цих укріплених позицій. По суті, створивши, таким чином, умови для обходу с. Роботине не тільки зі сходу, але й з заходу.
Причому, наскільки я розумію, противник ці дії ЗСУ (щодо обходу Роботине з заходу) сприйняв достатньо серйозно… Саме тому у тилах 291-го мсп противника з’явився батальйон 810-ї обр МП, перекинутий сюди з району с.Мирне. І судячи зі всього, у цьому сенсі він явно буде не останнім…
Поки що головні зусилля противник концентрує саме на напрямку Роботине — Новопрокопівка (тут діють підрозділи, як мінімум 2-х «мотострілецьких» полків територіальних військ\мсп ТрВ — 1430-го та більш «свіжого» 1441-го) але, очевидно, що питання обох флангів цієї основної дирекції наступу ЗСУ набуває для противника особливого значення…
На цей час для протидії подальшому негативному розвитку ситуації на цих ділянках противник має можливість ШВИДКО використати 4 формування…
— 100-у окрему розвідувальну бригаду (один з її батальйонів вже розгорнувся на головному рубежі оборони в районі с. Вербове)
— Принаймні 2 батальйону зі складу 810-ї обр МП, один з яких вже введений на ділянці оборони 291-го мсп противника
— 108-й дшп, який очевидно ВЖЕ (або найближчим часом) буде введений у бій східніше с. Роботине
— Й нарешті, пустити в хід «імпровізований заградотряд» у вигляді 249-го окремого моторизованого батальйону спеціального призначення фсвнг «Россгвардия» «Ахмат — Юг»…
Для того, аби продовжити нарощування зусиль на цьому напрямку, принаймні, на рівні полк\бригада, командуванню противника буде необхідно мінімум 2−3 доби…
Найбільш ймовірним варіантом буде — використання 1−2-х бригад зі складу 35-ї загальновійськової армії (ЗВА), скоріш за все 64-ї омсбр, або 69-ї окремої бригади прикриття (обрп), можливо 177-го окремого полку морської піхоти (оп МП) 58-ї ЗВА… з поки що не атакованих ділянок у Південній операційній зоні у напрямку на м. Пологи…
Є ще варіант — зняти з Бердянського напрямку, принаймні, одну бригаду (34-у омсбр, або 5-у окрему танкову \отбр чи 336-у обр МП)…
Але, як в першому, так й в другому випадках, це певниий ризик для російського командування з двох причин:
— Як тільки українське командування встановить факт переміщення якогось формування зі складу 35-ї ЗВА з під м. Пологи на сусідні напрямки (а воно це зробить обов’язково, причому у режимі онлайн), немає жодної гарантії, що воно тут же не активізується й там…
— Ну й варіант зі Старомлинівським (він же — Бердянський) напрямком — також є певним ризиком, бо український наступ й там не то щоб «выдохся», а після звільнення с. Урожайне набув нового імпульсу… й там є достатньо варіантів для його продовження у дуже несприятливій для противника формі…
Найближчим часом, скоріш за все, саме на Оріхівському напрямку з’явиться ще один полк 7-ї дшд — 56-й дшп… який очевидно «убудет» зі складу УВ «Днепр» до складу УВ «Восток», в міру розгортання на Кримсько — Таврійському напрямку полків 70-ї мсд. Й таким чином, вся 7-а дшд збереться тут…
Таким чином, можемо констатувати щодо оперативної обстановки у Південній операційній зоні декілька речей:
— Українське командування свідомо «нарощує напругу резервних канатів» противника… Активні наступальні дії лише на 2-х (ДВОХ) напрямках — Токмацькому та Бердянському, вже викликають у противника певні трабли із резервними формуваннями. Але в цьому сенсі, очевидно, ЗСУ потенційно можуть «додати» ще 2, а потім, при потребі, й ще 1 напрямок…
— Так, це дається взнаки й для ЗСУ (адже їм також доводиться залучити додаткові війська\сили для цього). Але масштаби із російськими навіть не співставні, бо у цьому питання має значення не тільки кількісний вимір (обсяг долучених сил й засобів), а й якісний (тобто, рівень боєздатності). Через це, там, де ЗСУ обходяться одним формуванням рівня полк\бригада, противник вимушений залучити 2, а то й 3 «рівнозначних» за чисельністю формування…
— Мало того, очевидно, що тут проглядається пряма кореляція між термінами активних дій ЗСУ на південному оперативно-стратегічному напрямку і якістю (рівнем боєздатності) формувань противника. Він об'єктивно вимушений скорочувати терміни «відновлення», «доукомплектування» та «підготовки» своїх резервних формувань, бо потреба в них у нього «отнюдь» не скорочується… а лише зростає… Причому, вони стають потрібні йому ТУТ й ЗАРАЗ, а не колись «через 2−3 місяці»… Яскравий приклад — противник вже потягнув до складу свого «діючого» на теренах України угрупування військ частини та з'єднання зі складу стратегічних резервів, формування та розгортання яких він ще НЕ ЗАКІНЧИВ.
Підсумовуючи: у будь-яких канатів є межа напруги, які вони здатні витримувати, навіть у стальних канатів. Звичайно, зважаючи на розмір людських ресурсів «ри-фи» та маючи на увазі ймовірність чергової мобілізації «на болотах», можемо допустити, що втрачати кожної доби майже по батальйону вбитими та пораненими російське військо може собі дозволити ще довго… Але у цьому сенсі, завжди варто пам’ятати — у такому випадку, ймовірність виникнення перекосу балансу між кількістю (обсягом) та якістю (рівнем боєздатності) його формувань різко зростає…
