Не бачать світла та місяцями не миються — як живуть діти у Бахмуті та куди їх евакуюють
У місті на Донеччині, яке безперервно обстрілюють російські війська, залишається близько 100 маленьких українців
У Бахмуті, який став найгарячішою точкою України, досі знаходиться близько 5 тис. людей. За інформацією Донецької обласної військової адміністрації, серед них — більше ста дітей, які місяцями живуть в підвалах, не мають доступу до навчання та потерпають від обстрілів через небажання батьків евакуюватися.
Родинам, які залишаються в місті, допомагають військові. Боєць ЗСУ Петро Волощенко з позивним Стоун за власної ініціативи вивозить малечу з міста, допомагає родинам знайти житло у інших регіонах України та переконує батьків подбати про найдорожче — життя своїх дітей.
Цивільним допомагають військові
Зараз в Бахмуті працює декілька Пунктів незламності — саме туди люди приходять, аби отримати допомогу.
«Там можна взяти їжу, воду, те, на чому готувати, газові горілки, теплі речі, тим, хто потребує, видають ліки. Завдяки цьому люди пережили зиму, хоч і в страшних умовах», — розповідає Петро Волощенко.
Родинам допомагають військові — привозять у двори дрова для буржуйок, допомагають їх колоти, доставляють воду.
«Це наші люди, і, звісно, ми їх не кинемо сам на сам. Допомагаємо всім, чим можемо», — додає Стоун.
Проте, залишатися у місті стає все складніше. Як розповідає військовий, Бахмут обстрілюють зі ствольної артилерії, прильотів дуже багато, а зараз побільшало і прямих авіанальотів. Тож майже весь свій час жителі Бахмута проводять у підвалах.
Військові допомагають мешканцям Бахмута
Читайте також: З-під обстрілів на Донеччині виїхало більше мільйона людей
Дітей вивозять навіть з недоступних місць
Найболючіше для кожного українця — бачити, як у таких умовах зростають діти. Як повідомляв голова Донецької ОВА Павло Кириленко, станом на 23 лютого у місті залишалося 42 дитини в тій частині Бахмута, звідки ще можна провести евакуацію, і 59 дітей на території Бахмутської громади, куди зараз неможливо дістатися.
Проте, Стоун розповідає: дістаються навіть туди, куди неможливо. З-під страшних обстрілів вивозять родини з дітьми, і на евакуацію здебільшого є не більше десяти хвилин.
«Ми приїжджаємо у район, який дуже активно обстрілюють, вивозимо з недоступних місць. Нещодавно нам прильотом підбило машини, але ми вже знову підготували п’ять автомобілів для вивозу родин з дітьми і плануємо чергову евакуацію. Так, ми ризикуємо, але по-іншому бути не може», — говорить військовий.
Врятовану малечу з батьками везуть у інші регіони України — Дніпро, Полтаву, Чернівці, інші області України. Найцікавіше, що житло для них часто пропонують звичайні українці, які знають про діяльність Петра.
«Мені дзвонять, пишуть у соціальних мережах, говорять: є квартира, яку ми вже не здаємо, є дача, є будинок, дитині буде куди ходити у школу, — розповідає військовий. — Деякі люди пропонують жити з ними та допомагати з господарством та городом».
Петро Волощенко і вдячна йому дитина
Проте, найскладніше — не вивезти людей з-під обстрілів і навіть не знайти їм житло. Найважча робота — вмовити родини виїжджати та дозволити врятувати їхніх дітей.
«Це велика психологічна робота, яку я постійно проводжу, і в мене виходить. Проте, я вважаю, що потрібен закон, який дозволить вивозити дітей, не зважаючи на бажання батьків. Тому що ми не можемо вивозити їх насильно. Ми не можемо забрати дітей. Для мене це особиста трагедія, коли я не можу їх звідти врятувати», — розповідає Петро Волощенко.
Військовий ділиться, що найчастіше родини не виїжджають через старше покоління. Вдається вмовити батьків, хочуть їхати діти. Проте, бабуся чи дідусь стоять на своєму.
«Сім'я не може кинути бабусю, і ми не можемо залишити літню людину саму під обстрілами. А вони не хочуть виїжджати. Ми приїжджаємо на евакуацію, ідемо в будинок, який стоїть на першій лінії, в який з танків та „Градів“ прилітає прямими наводками, де чотири снаряди впали в хату. Даємо людям 5−10 хвилин на збори, а вони говорять, що бабуся пішла за гуманітаркою. І бабуся спеціально так робить, щоб родина нікуди не виїхала. Старше покоління заважає приймати рішення молодим», — розповідає Стоун.
Багато людей знаходять причини залишатися, говорять, що це «їх земля», «не можуть кинути дім». Дехто вивіз дітей, але сам залишається у місті.
«Люди ризикують своїм життям, але роблять це свідомо. Їм по 60−70 років. Але діти в цей час майже не бачать світла, безкінечно сидять у підвалах з ліхтариками, сплять в одязі та місяцями не миються, бо немає де. Ось це страшно», — говорить боєць ЗСУ Петро Волощенко.
Нагадаємо, поліцейські евакуювали із Красногорівки тяжкохворих пенсіонерів.
Ще більше новин та найактуальніша інформація про Донецьку та Луганську області в нашому телеграм-каналі Донбас24
ФОТО: Петра Волощенка