Навіщо Зеленський «наказав звільнити Південь» — коментар військового оглядача
Навіщо Міністр оборони України озвучив в публічній площині цей наказ?
Хочуть попередити ворога?
В деякому сенсі, так… хочуть.
Причому, не лише ворога… але і наших союзників і партнерів.
Справа ось в чому…
Впродовж попереднього тижня з Кремля ДУЖЕ НАПОЛЕГЛИВО «радили» Україні та її союзникам… подумати про можливість переговорів «про закінчення війни» з «фіксацією результатів спеціальної військової операції». Робилося це досить своєрідно… за допомогою стратегічної ІпСО.
Під загальною назвою «а ми ще і не починали…»
Головний посил…
"…ми могутня сила, витрачений час і розмір втрат для нас неважливі… ми поглинатимемо УСЮ Україну, шматок за шматком, як удав… поступово її переварюючи, поки не поглинемо її до кінця, до самого польського кордону. Чинити спротив цьому, нехай повільному і витратному, але невмолимому тиску — марно. Краще здатися тут і зараз… відразу всім, усій Україні. Якщо потрібно, ми зберемо мільйонну орду, підемо на будь-які жертви і втрати, але свого доб'ємося…"
Це якщо коротко… так би мовити, тезісно про те, в чому увесь минулий тиждень намагався переконати Кремль «усю прогресивну світову спільноту» і в першу чергу саму Україну.
У своїй упертости та маніячизмі…
Почав цю стратегічну ІпСО сам мешканець бункеру… особисто. А підхопила і продовжила… буквально вся російська шобла, що має відношення до так званого «зовнішнього інформаційного впливу» — від спецслужб, до всіляких там інформаційних фріків «на довірі»…
А вже в різних пабліках та інформаційних каналах уся ця психіатрична маячня Кремля… просто зафонтанувала, що твоя нафта в пісках Аравії… Наприклад, «Телега» аж переповнилася всілякими «аналітеГАМИ» з приводу «перспектив закінчення сво». Усі ці «політджойстики», «шпигуни, яким ніхто не пише» й інші «генерали свр», аж зі шкіри геть повистрибували… транслюючи одну просту думку — «бійтеся, погоджуйтеся бо він не зупиниться»…
Висновок, до якого Кремль підштовхував ВПК (військово-політичне керівництво — ред.) України та її союзників за допомогою цієї ІпСО був однозначний — вам краще зараз «погодитись на те, що у вас залишилось», ніж продовжувати, гарантовано втративши все в майбутньому…
Ми, мовляв, не зупинимося і «за ціною не постоїмо»… А наш, кремлівський бульдозер (ну або каток, якщо хочете) «все задавить» і його ніщо не здатне зупинити… якщо ви не погодитеся.
Лячно?
Особисто мені — не дуже…
Виявилось, що військово-політичному керівництву України, після слів її Міністра оборони про наказ Верховного «звільнити Південь» теж…
Так, шановні читачі… я думаю, що уся ця історія з «наказом Верховного звільнити Південь» є нічим іншим, як відповіддю України на путінське «а ми ще і не починали»…
І думати так мені дозволяють декілька нюансів:
— Наказ почати звільнення окупованих територій нашої країни на Півдні в політичному сенсі означає, що керівництво нашої країни не збирається — ні зупинятися, ні погоджуватися на «нинішню ситуацію». Власне, це така відповідь Кремлю — ну, спробуй… почни.
— З військової точки зору, очевидно, що наше керівництво не вірить ні в «многомільйонні орди», ні в здатність Кремля, упродовж якого-небудь тривалого часу зображати з себе «тупий, але впертий» дорожній механізм. А головне — в його здатність «ефективно давити і закочувати асфальт»… Іншими словами, нашим військовим поставлено певне завдання, яке об'єктивно ховає усі плани Кремля в Україні. Де, як і в якій формі цей наказ буде виконано — вирішать самі українські військові. Але якщо завдання поставлене, вони його виконають…
— В зовнішньополітичному контексті, для наших союзників… це означає, що ніяких «проміжних угод» з Кремлем апріорі бути не може. Дайте нам достатньо зброї, і ми влаштуємо Кремлю в Україні тотальну утилізацію його військової моці… і створимо передумови для переформатування самої Росії.
Резюмуємо…
Погрожують слабкі і немічні…
Лише сильні роблять і домагаються… мовчки, без зайвих загроз.
Якщо в Кремлі вже стали погрожувати, апелюючи до нашої логіки…
То, судячи з усього, угрожалка у них, таки тріснула…
ФОТО: Mikhail Palinchak/EPA/ Scanpix LETA
Оригінал статті розміщено на сторінці Facebook автора. На сайті Донбас24 надруковано зі згоди автора.