Маріуполь та Мелітополь турбують російське командування більше, ніж Херсон — військовий експерт

1. Якщо хтось там собі надумав, що угрупування військ противника на Херсонсько — Бериславському плацдармі вже настільки «пом’ягшало», що готово поодинці та скопом кидатися у бурні хвилі Дніпра в надії добратися до його лівого берега, то вимушений вас розчарувати — до цього ще дуже й дуже далеко…

За всіма ознаками, командування військ противника збирається вперто утримувати ділянку між Архангельским та Дивидовим Бродом, не зважаючи навіть на тиск з боку ЗСУ на його позиції у фланговій, північній частині плацдарму та явні ознаки пожвавлення на Інгулецькому плацдармі ЗСУ…

Принаймні, вчорашня атака противника, в якій було задіяно приблизно до роти зі складу 104-го дшп 76-ї дшд, посиленої не меньш як 3-а танками зі складу 124-го тнб, явно свідчить про те, що командуванню противника не зовсім до вподоби можливе подальше просування підрозділів ЗСУ східніше його позицій, які він продовжує утримувати на Інгульці північніше Давидового Броду.

2. Загалом, я вже писав, що рішення командування противника вперто утримувати район північніще дороги Давидів Брід — Берислав, з точки зору військової доцільності навряд чи можливо вважати розумним. Адже в такому випадку, командування військ противника суттєво ризикує… Але «хозяин — барин». Нехай роблять… наслідки цього рішення, їх явно не порадують.

Так як, українські війська фактично перерізали дорогу Берислав — Давидів Брід, вчора командування військ противника було вимушено перекидати підкріплення для своєї Велико-Олександрівської тактичної групи через Борозенське (до двух рот, одна з яких танкова, загалом до 18−20 одиниць бронетехніки + пара заправників та до 4-х вантажівок). Думаю, противнику вдалося з півдня плацдарму перетягнути через Інгулець якісь підрозділіи 69-ї обрП зі складу 35-ї ЗВА та спрямувати їх на північ плацдарму…

Принаймні, ще 1 БТГр (ймовірно, зі складу цієї ж бригади) була виявлена в районі Дудчани, де вона облаштовувала позиції фронтом на північ та північний захід (до 32-х одиниць броньованої техніки + батарея, 6 одиниць, 152-мм САУ 2С3 «Акация»).

А якщо згадати про зайнятий раніше район оборони противника в районі Чкалове (силами та засобами 76-ї дшд) стає зрозуміло, що командування військ противника, в рамках проведення оборонної операції на своєму плацдармі, проводить активні заходи із підсилення 3-го рубежу оборони, безпосередньо, перед ключовим пунктом всієї північної частини плацдарму — районом Берислав — Червоний Яр.

3. Просування передових підрозділів ЗСУ вздовж узбережжя Дніпровської затоки та звільнення Олександрівки (про що офіційно повідомив ГШ ЗСУ), об'єктивно створює достатньо очевидну загрозу підрозділам противника, які обороняються вздовж дороги Херсон — Станіслав.

В цьому сенсі, достатньо показовим є намагання противника утримати район Молодецьке — Надеждівка — Знам’янка — Зорівка силами достатньо вже порепаних підрозділів 22-го АК (за всіма ознаками, раніше відведена БТГр 126-ї обр БО 22-го АК чф-у повернулася в цей район)…

Але цілком можливо, може так статися, що противнику таки доведеться, рано чи пізно, вирішувати непросту ділему — або продовжувати це робити й надалі, вимушено підсилюючи цю ділянку все новими та новими силами та засобами, або все ж-таки відвести ближче до Херсону свої підрозділи зі Станіслава та Томіної Балки…

Головна причина цьому — ОДНОЧАСНІ активні дії ЗСУ, як по інший бік дороги М-14 (Миколаїв — Херсон), так й вздовж узбережжя Дніпровської затоки. Не думаю, що «кримським», разом з іншими російськими підрозділами в Білозерці, Розливі чи Томіній Балці особливо сподобається коли їх обійдуть, принаймні, з одного (а скоріше — з обох) флангу…

4. Командування військ противника не зважаючи на все, що відбувається на Херсонському плацдармі, а також у Східній операційній зоні продовжує заходи із підсилення Мелітопольського напрямку та свого угрупування, яке діє південніше Вугледару.

Російське командування, судячи зі всього, продовжує бути впевненим, що «головна мета противника» (тобто ЗСУ) полягає у перерізанні сухопутного «каЛідора» у Крим та у виході ЗСУ до кримських перешийків з боку Запоріжжя…

З якого дідька??? А біс його знає, чого воно так думає…

Бо, об'єктивно кажучи, у ЗСУ зараз не має… ні сил, ні можливості організувати ще один наступ оперативного масштабу. Тим більше на розгорнуте й готове до оборони потужне угрупування військ противника. Це явно було би досить орігінальним засобом самогубства…

Однак, ні… російське командуваня вперто… накачує Мелітопольський та Маріупольський напрямки ДОДАТКОВИМИ резервами. В тому числі, декількома БТГр зі складу 6-ї мсд 3-го АК. До речі, перекидання «втихаря» перекатами підрозділів 5-ї ЗВА (принаймні, відзначається до 3-х БТГр), яка нібито призначена для підсилення Миколаївського напрямку, саме у цю смугу явно свідчить про те, що Мелітополь та Маріуполь так «не слабо» турбують російське командування… принаймні, більше ніж Херсон.

Противник вже провів висування першого ешелону на рубіж Василівка — Долинка — Новопрокопівка — Тарасівка (головним чином зі складу 5-ї тбр та 37-ї мсбр 36-ї ЗВА) і готується до розгортання там же, за їхньої «спиною» другого ешелону — підрозділів 5-ї ЗВА та 3-го АК.

Саме актуальне питання, в цьому сенсі, полягає у іншому…

Це все для чого???

Для оборони… чи для наступу???

На перший погляд виглядає… як для оборони. Адже в районі Полог та Нестерянки, протягом останнього тиждня ЗСУ, скажимо так, дещо покращили своє тактичне становище (де саме, звісно… не скажу…). І підтягування російським командуванням у першу лінію резервів виглядає, як своєрідна відповідна реакція на це…

Але, в такому випадку постає інше питання — нафіга так багато??? У той час, коли зразу на декількох ІНШИХ оперативних напрямках у росіян й так «трещить», реагувати на якісь дрібні невдачі тактичного масштабу саме тут, та й ще таким неспівставним чином… явно, м’яко кажучи, недоцільно.

Невже, російське військо вже «впало у таку небоєздатність», що для того, аби зупинити просування пари рот чи взводів ЗСУ треба розгортати угрупування у 6−8 БТГр та й ще у двоешелонному бойовому опрядку, Карл (!!!)… Чи це той випадок, коли «у страха глаза велики»???

Дуже в том сумніваюсь, знаючи нрави та звичаї, які царять у лавах старших офіцерів зс рф, які геть не схильні до зайвої рефлексії… Не думаю, щоб такі їхні дії були продиктовані бажанням забезпечити «мінімалізацію власних втрат»…