«Кожний влучний постріл — врятоване життя»: воїн ЗСУ розповів про бої на Донеччині (ВІДЕО)
Український захисник перше бойове «хрещення» отримав під Благодатним
Мінометник 77-ої окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України з позивним Білорус має за плечами чималий досвід боротьби з російськими загарбниками на Донеччині. Його шлях розпочався під Соледаром, але справжнє бойове «хрещення» відбулося під Благодатним, після чого разом з побратимами чоловік встав на захист Бахмута.
Про те, якою ціною дається звільнення рідної землі, знищення окупантів та мотивацію українських воїнів Білорус розповів в інтерв'ю службі зв’язків з громадськістю 77 окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗСУ.
Основною задачею мінометника є підтримка піхоти на першій лінії. Воїн зізнається, що можливість допомогти побратимам, які наносять ураження ворогу на передовій, його дуже мотивує. У той же час максимально результативна бойова робота відчувається навіть на фізичному рівні: і в зимові холоди тіло «парує» під військовою амуніцією.
«Кожний влучний постріл — це чиєсь врятоване життя. Ти вже по емоціях своїх командирів відчуваєш, по чому цілиш. Інколи говорять, що треба працювати швидше — значить, хтось там їде чи біжить (з окупаційних військових — ред.). А якщо наводишся точніше — значить, це якась ціль стаціонарна. Намагаємося влучити з першого разу, щоб дуже багато не витрачати снарядів», — розповідає Білорус.
Він також додає, що всі його побратими — вмотивовані та зібрані. А секретом вдалої бойової роботи вважає злагодженість, відточеність розрахунку: коли кожен із захисників точно знає, чим має займатися в конкретній ситуації.
Мінометник зізнається, що до обстрілів ставиться більш-менш спокійно, проте бувають моменти страху — як і в будь-якої нормальної живої людини. Також розповідає про «три з половиною божевільних дні», коли по позиціях відпрацювали ворожий танк, артилерія, міномети, а в останню ніч — ще й російські літаки.
Однак наші захисники встояли — фізично та морально. Білорус каже, що, як і побратими, почувається дуже вмотивованим. І на це є й особисті причини:
«Мій молодший брат навчається у військовому училищі. Йому 19 років, і я б не хотів, щоб він війну застав… Коли я дізнався, що він поступив (на навчання), відсиджуватися в тилу мені не вистачило совісті».
Нагадаємо, українські захисники розвивають успіх на Бахмутському напрямку. Сили оборони покращили своє становище біля Оріхово-Василівки та продовжують просування в районі Кліщіївки, де тривають жорсткі бої.
Ще більше новин та найактуальніша інформація про Донецьку та Луганську області в нашому телеграм-каналі Донбас24.
Фото: скриншот з відео