Коваленко: скільки Україні потрібно снарядів для оборони та наступальних операцій — розрахунок варіантів
Втрата Авдіївки стала, зокрема, і наслідком відсутності поставок Україні боєприпасів: в умовах жорсткої економії снарядів артилерія не могла ефективно відбивати штурми ворога й вести контрбатарейну боротьбу. Без артилерії неможливо ні наступати, ні вести оборону, то скільки ж для цього Україні потрібно снарядів? Спробуймо розібратися.
На Мюнхенській конференції президент Чехії Петр Павел заявив, що партнери знайшли шлях передати Україні 500 тисяч снарядів калібру 155 мм та 300 тисяч калібру 122 мм. Єдина заковика — це форма фінансування такого постачання.
Що ж, яка саме країна чи країни виступили постачальниками цих боєприпасів, нескладно здогадатися, але оскільки побажали залишатися неназваними, з усією вдячністю так і зробимо. Але питання: а як надовго нам вистачить такої кількості боєприпасів?
Щоб відповісти на нього, нагадаю, як змінювався показник добового настрілу в російських окупаційних військ з 2022 по 2024 рік.
У лютому, березні і навіть квітні 2022 року російські артилеристи робили 60, 70 і навіть 80 тисяч пострілів на добу. Така інтенсивність артвогню відповідала тактиці «вогневого валу», в межах якої РОВ могли максимально ефективно наступати. Але щойно почав виникати дефіцит боєприпасів, темпи та інтенсивність наступу окупантів знизилися в рази.
Нині середній показник пострілів на добу в РОВ становить 10 тисяч, зрідка піковий може сягати 15 тисяч.
Українські війська більшу частину війни робили 5−7 тисяч пострілів на добу і рідко коли виходили на рівень 10 тис.
Так, якщо розрахувати 800 тисяч пострілів за добовим настрілом 5 тисяч, такого обсягу вистачить для забезпечення 160 днів стабільного показника ведення вогню. Майже пів року забезпечення цієї частки настрілу калібрами 155 мм та 122 мм. Але окрім цих калібрів, є й інші, якими користуються артилерійські війська, — зокрема 152 мм, 120 мм, 105 мм тощо.
Читайте також: «Що насправді ховається за „гігантським“ виробництвом танків у росії»
Для паритету з РОВ, на перший погляд, достатньо вивести кількість пострілів до 10 тисяч або знайти спосіб на рік постачати Україні 3,5 млн і більше снарядів. Але ось у тому й річ, що коли ми говоримо про паритет, то маємо на увазі рівну кількість боєкомплекту, що застосовують сторони, але що відбувається, коли одна зі сторін переходить у наступ? А відбувається зростання добового показника пострілів, зумовлене необхідністю зламу укріпрайонів та підтримки піхоти в наступі. У разі недостатньої підтримки артилерією наступ може захлинутися.
Фактично вихід на показник 15 тисяч пострілів на добу призводить до потреби 450 тисяч пострілів на місяць. Збільшення інтенсивності ведення вогню до 20 тис. вис./добу — це вже майже мільйон на місяць.
Так, три місяці наступальних дій — це, за найскромнішими показниками, не менше півтора мільйона снарядів і не менше 5 мільйонів за рік.
Але є ще один дуже важливий нюанс у темі боєприпасів — це пропорційне постачання артилерії.
Коли ми говоримо про постачання Україні 500 тисяч пострілів калібру 155 мм, то з урахуванням наведених вище цифр це по 3 125 пострілів протягом 160 днів. Якщо кожна 155-мм артсистема щодня здійснюватиме по 100 пострілів, це добовий обсяг тридцяти артсистем. Але з таким навантаженням відбувається підвищений знос стовбура. Загалом прийнятний показник настрілу — це 30−50 пос./добу, для чого необхідно вже до 100 артсистем.
Варто зазначити, що не завжди західні зразки артилерії роблять навіть 30 пострілів на добу. Причому не тому, що немає боєприпасів, а саме задля економії ресурсу ствола. Адже ми отримуємо артсистеми в непропорційній кількості порівняно з боєприпасами.
Тим часом російський військово-промисловий комплекс має можливість протягом місяця знімати зі зберігання, відновлювати і відправляти до зони бойових дій в Україні 300−350 буксированих гаубиць. Це також створює дисбаланс не лише за кількістю пострілів, а й інтенсивністю ведення вогню на ділянку фронту.
Так, звичайно ж, якість цієї артилерії значною мірою поступається західним зразкам у дальності та точності ведення вогню, а також за іншими характеристиками, але кількість і поки що серйозний запас відновлення зі зберігання створюють критичний дисбаланс.
Тому, говорячи про необхідність передачі Україні тієї чи іншої кількості снарядів, треба пам’ятати і про саму артилерію.
Висновки
За найскромнішими підрахунками, щоб вести успішну оборону і час від часу наступальні операції, на рік Україні потрібно щонайменше 5 мільйонів пострілів. При цьому ці постріли повинні також пропорційно забезпечуватися постачанням відповідних артсистем.
Такі показники найкращі для високого рівня ККД дій Сил оборони України, але вони можуть змінюватися залежно від низки супутніх факторів. Наприклад, у разі зменшення показника пострілів за добу в російських окупаційних військ.