«Ключі є, а дверей нема. Все згоріло»: навіщо маріупольці зберігають ключі від рідних домівок (ФОТО)

«‎Ключі — це чудово, ними відчиняються двері. У нашому випадку, ті двері необхідно було зачинити, інакше б ми так і сиділи в окупації. Бережіть ключі, адже вони нам завжди нагадають про минуле… Але вчіться жити та йти далі — у нове», — пише у Facebook маріупольчанка Альона Булава.

Важко не погодитися зі словами дівчини, адже щоденно маріупольці та маріупольчанки, які зараз перебувають поза межами міста Марії, згадують зі сльозами на очах про щасливі дні до повномасштабного вторгнення, згадують про квітучий Маріуполь, який розвивався та розбудовувався за 20 кілометрів від лінії фронту. Згадують і вірять у можливість неодмінно повернутися до рідного міста після його деокупації та звільнення від рашистів.

Нещодавно мережею почав ширитися список, складений окупаційною владою так званої «днр», в якому позначені будинки, що потребують зносу та ремонту. І дехто з сумом і біллю замислився над потребою зберігати ключі від дому, якого вже нема…

Мисткиня Діана Берг у 2014 році переїхала з окупованого Донецька до Маріуполя. Через проукраїнську позицію знаходитися у рідному місті для неї стало вкрай небезпечно.

Маріуполь прийняв дуже привітно і тепло. Разом з командою Діана заснувала в місті «‎Платформу ТЮ». Прогресивні культурні події та концерти, виставки, перфоманси, акції на підтримку прав людини, освітні програми вирували в арт-просторі. В лютому 2022 року після повномасштабного вторгнення Діані разом з чоловіком довелося покинути квартиру, вікна якої виходили на будівлю Драматичного театру.

Сьогодні у Діани із собою два комплекти ключів: від донецької та маріупольської квартир. Ключі від «‎Платформи ТЮ» залишилися в Маріуполі. В березні арт-простір перетворився на шелтер: тут маріупольці та маріупольчанки укривалися від авіанальотів рашистських літаків.

В Маріуполі Валентина Абалмасова була головою Зеленої ради, усіляко розвивала еко-напрямок, створювала тематичні заходи та семінари-тренінги для дітей з роздільного збору сміття.

Разом з родиною Валентина провела в окупації 20 днів.

Фотографію власних ключів на своїй сторінці у Facebook Валентина розмістила після того, як дізналася про плани окупантів знести будинок, в якому мешкала її родина.

«‎У нашому будинку була не одна пожежа. Даху частково немає, — пише дівчина на своїй сторінці і додає у коментарях, — ми дуже багато із сусідами робили для створення затишку та комфорту у нашому дворі, в березні планували відкрити сучасний спортивний майданчик…».

На ключах Валентини донині зберігається брелок з впізнаваною символікою Маріуполя — якорем. Цей сувенір їй подарували задовго до повномасштабного вторгнення у Фонді розвитку Маріуполя.

Марина Головньова для багатьох гостей Маріуполя була обличчям міста. Вона працювала адміністраторкою у туристичному центрі «‎Вежа», проводила екскурсії Маріуполем, брала участь у ініціативах з дослідження історії міста та завжди проявляла свою щиру любов до Маріуполя.

Мешкала Марина у Лівобережному районі, але через обстріли з боку російської армії їй довелося шукати укриття в центрі Маріуполя. Під час окупації дівчина разом з родиною перебувала у різних шелтерах. Одним з таких став Маріупольський коледж ПДТУ — архітектурна родзинка в центрі Маріуполя. Іронія долі: історична будівля прихистила Марину, а дівчина, в свою чергу, неодноразово розповідала про коледж під час своїх екскурсій.

Фотографія ключів з’явилася на сторінці Марини з наступним дописом:

«‎Мабуть це захисний механізм психіки так працює, але фото і відео із сьогоднішнього Маріуполя, які я переглядаю щодня, часом сприймаються мені, як якась викривлена, вигадана реальність.

А в іншій, нормальній реальності там усе залишається як було, і віриться, що ми всі повернемось до своїх місць і людей — вони чекають на нас. Я часто уявляю, як прийду до будинку, в якому виросла, піднімусь на другий поверх, відкрию двері нашої з батьками квартири ключами, які проїхали в моєму рюкзаку вже тисячі кілометрів…

А потім знаходжу наш будинок у списках на знесення і це повертає мене до викривленої реальності. Я все менше розумію, чи повернемось ми колись взагалі, а якщо повернемось — чи залишиться там до того часу бодай щось, що ми зможемо впізнати і пригадати".

Поетеса Анна Губанова не просто береже ключі від квартири в Маріуполі, вона має на них творчі плани!

Анна розповіла Донбас24, що побачила у Facebook багато дописів маріупольців і маріупольчанок з фотографіями ключів від домівок, яких вже немає. «‎В мене теж є дві пари», — зітхає Анна.

В одному з торгових центрів у Стамбулі вона побачила картини у техніці «терра» (на основу клеяться різноманітні деталі, потім зафарбовуються одним кольором, це створює єдиний образ). Анна згадала, що в Маріуполі робила у цій техніці різні речі. Так виникла ідея зробити велике панно з ключами маріупольців і маріупольчанок.

«‎Воно б доречно було б десь на вокзалі», — підкреслює маріупольчанка.

Анна Губанова зробила допис у Facebook з проханням не викидати ключі, у відповідь вже відгукнулося дуже багато людей.

І ця ідея обов’язково буде реалізована після звільнення міста від російських окупантів!

Найсвіжіші новини та найактуальнішу інформацію про Донецьку й Луганську області також читайте в нашому телеграм-каналі Донбас24.

Фото: Євген Сосновський та особисті архіви героїнь матеріалу.