I-Human: історія музичного проєкту з Маріуполя (ВІДЕО)

— Данило, розкажіть про себе, про початок творчого шляху.

— Я народився, виріс і жив у Маріуполі. Моє життя було доволі звичайним, я б навіть сказав ніяким десь до 2015. Коли мені виповнилось 15 років, я почав більше цікавитись музикою. Не можу сказати, що вона ніколи мене не приваблювала, але досі не можу пояснити, чому саме так все різко змінилось. Почати вирішив з електрогітари, бо в той момент був захоплений жанром важкої музики.

Через невеликий проміжок часу я познайомився з Артуром, цей мій друг, з яким ми в результаті й створили наш проєкт. Ми також писали важку музику, але далі табулатури діло не пішло, хоча й принесло непоганий досвід. А паралельно я почав вивчати неокласику й оркестрову музику, і це все почало мене затягувати, що й привело до моєї нинішньої творчості.

Як і багато хто в моєму місті, я здобув морську освіту в Маріупольському морському ліцеї, але під час навчання все більше і більше розумів, що це не моє. І врешті-решт, після першого курсу АМІ ОНМА кинув морську справу.

Музичної освіти я не маю. Вивчати — вивчаю, але це відбувається, можна сказати, поступово, само собою. З’являється якась задача, або виникає ідея, і я починаю шукати способи її втілення, прийоми, інструменти тощо.

Надихаюсь я величезною кількістю музикантів, наприклад, в неокласиці — це Olafur Arndals, Johann Johannsson, Ludovico Einaudi, Gabriel Olafs; в оркестровій музиці — Austin Wintory, Jeremy Soule, Justin Hurwitz.

— Як ваше життя змінилося після повномасштабного вторгнення рф?

Незадовго до початку повномасштабної війни я почав активно вивчати історію України й більше став стежити за політичною ситуацією. Прийшло усвідомлення, що це необхідно для майбутнього як мого власного, так і моєї країни, щоб не повторювати минулих помилок.

24 лютого 2022 року я зустрів в Маріуполі, чув обстріли та наступ, з міста виїхав в останньому евакуаційному потязі.

— Проєкт «I-Human» — це лише музика?

— Ні, наша команда створює різний контент: ілюстрації, графічні історії, анімаційні відео. Нарис когось з художників може надихнути мене на трек і навпаки — і так з’являється симбіоз, деколи він перетворюється на сценарії та ідеї для коротких анімаційних метрів.

До складу нашої команди входять художники Людмила Незнахіна, Павло Олійник, Дмитро Ярина та аніматор Теймур Бзікадзе.

— Розкажіть, будь ласка, про можливість реалізації музикантів в Україні. Чи є якісь лайфхаки чи поради, які ви перевірили на власному досвіді?

— Я не та людина, яка в даний момент може собі дозволити щось радити.

Саме очевидне і важливе — це завжди продовжувати працювати і вдосконалюватися, вивчати щось нове. Ставати більш гнучким і різностороннім, а також налагоджувати зв’язки і спілкуватись з людьми зі своєї сфери.

— Що допомагає вам у щоденній боротьбі зі стресом, який безумовно відчувають всі українці та українки?

— Найважливіше — це підтримка близьких і друзів, без цього неможливо. Треба допомагати одне одному. Пошук маленьких радощів також може додати сил.

Дивитись новини про наші успіхи, і найголовніше — наші меми. Яким би поганим не був настрій, але меми про бавовну, русню тощо безперечно змусять посміхнутись.

Мені також писали люди з інших країн, пропонували допомогу, писали слова підтримки. Це також надихає — розуміння, що навіть «десь там» нас підтримують і переживають.

— Можливо, хотіли би звернутися саме до мешканців Маріуполя? Що б сказали їм у такий скрутний час?

— Я часто спілкуюсь з моєю сім'єю, яка зараз там, підбадьорюю, розповідаю новини.

В місті дуже важко, але я постійно нагадую, що про них не забули (російська пропаганда в місті розповідає зовсім інше). Всі ждуть звільнення міста і спасіння людей, які там живуть.

Нагадаємо, раніше Донбас24 розповідав: Молоді з Маріуполя видадуть персональні ноутбуки: як взяти участь у програмі

Ще більше новин та найактуальніша інформація про Донецьку та Луганську області в нашому телеграм-каналі Донбас24.

Фото та відео надані героями матеріалу.