Двічі переселенка з Луганщини на Закарпатті шиє постіль для біженців — історія жінки (ФОТО)
Старший син луганчанки захищає Україну на фронті
Любов Павленко — родом із Сєвєродонецька: тут вона прожила 30 років, а в 2009 році переїхала з родиною до Гірського. Однак за п’ять років до її будинку постукалася війна, і сім'ї довелося повернутися до Сєвєродонецька. Але й тут життя не склалося: у 2022 році Павленки втекли від бойових дій на Закарпаття.
Досвідом подвійного «переселенства» жінка поділилися з одним з українських ЗМІ, повідомляє Донбас24.
Коли тікали в 2014 році, молодший син отримав поранення
У Любові двоє синів — молодшому зараз 13, а старшому — 25 років. Вісім років тому молодшого хлопчика важко поранило під час ворожої атаки: родина потрапила під завал.
«У Богдана стався лінійний перелом черепа, з правого боку, з правої скроневої області. Черепно-мозкова травма середньої тяжкості. Але більше він постраждав психологічно», — пригадує жінка.
Внаслідок травми, дитина отримала поведінкові та психологічні порушення, тому навчався в школі на інклюзії. Через ці особливості, вже в 2022 році організація евакуації родини була складною: для хлопчика поїздка залізницею могла б стати напрочуд виснажливою, тож мамі довелося шукати інші шляхи залишити Сєвєродонецьк.
Старший син Любові з 2019 року служить у Збройних Силах України. Тому всі жахіття обстрілів, тяжкий виїзд та влаштування на новому місці жінці довелося пройти лише вдвох з сином-підлітком.
Із Сєвєродонецька виїхали за першої нагоди
Із перших днів повномасштабного військового вторгнення рф Любов разом з Богданом вирішила шукати прихистку в одній зі шкіл міста.
«Перші пару днів я виводила дитину надвір, щоб хоч подихав. Потім уже посилились обстріли та зовсім страшно стало. Згодом прилетіло два рази до школи, сил вже не було сидіти», — каже жінка.
Ще на початку активних бойових дій сєвєродончанка з сином вирішила виїхати з міста, проте зробити це одразу не вдалося. Родині довелося ховатися по підвалах 16 діб, аж доки вони не сіли у рятівний евакуаційний автобус до Дніпра. Звідти переселенка з дитиною за підтримки громадської організації «Мама Діє» залізницею добралася до Закарпаття.
Нове життя: гірські красоти та улюблена справа на користь іншим
Із Сєвєродонецька Любов Павленко, окрім речей та медикаментів, забрала ще й вірну «подругу» — швейну машинку.
«Шиття — моє хобі. Взагалі я за освітою будівельник, однак я точно знаю, що шиттям якусь копійчину зароблю. Тому й взяла машинку», — пояснює луганчанка.
Наразі вона з Богданом живе у селі Поляна. Після евакуації хлопчик навіть встиг повчитися в місцевій школі (адміністрація виділила йому на допомогу вчительку математики) та багато часу проводить на відкритому повітрі. За словами мами, це допомагає покращити психологічний стан синочка, мовляв, «гори лікують».
Сама жінка також не стала сидіти без діла. За підтримки організації «Мама Діє», вона почала шити постільні набори та пледи для переселенців. Посилки з домашнім текстилем від Любові розлетілися по всій Україні — 200 сім'ям. У кожне з відправлень вона вкладала по невеличкій мякій іграшці — щоб порадувати діточок.
Посилки для переселенців
Любов Павленко за роботою
Наразі луганчанка з однодумцями мріє відкрити соціальну майстерню, де ремонтуватимуть одяг та шитимуть різноманітний домашній текстиль. А в майбутньому Любов Павленко сподівається повернутися до рідного Сєвєродонецька. «Я вірю в ЗСУ», — каже вона.
Нагадаємо, переселенці з Луганщини отримують допомогу в 11 гуманітарних штабах, ще два планують відкрити в Полтаві та Києві.
ФОТО: svoi. city