Дев’ять років «амнезії»: який урок мала засвоїти Україна зі збитого над Донбасом «Боїнга» (ФОТО)

Кілька років слідство збирало по крихітних фрагментах залишки літака, намагаючись відтворити картину трагедії, а потім у суді билися прокурори та адвокати трьох підсудних: одна доводила, що «Боїнг» збила росія, інші — що Україна.

Вироки було винесено лише у листопаді минулого року: були надані беззаперечні докази того, що «Бук» належить РФ, і наказ на знищення об'єкта віддавали також громадяни РФ — Ігор Гіркін (Стрєлков), Сергій Дубинський («Хмурий»), Олег Пулатов («Гюрза»). Всі вони у міжнародному розшуку, всім їм винесено вирок — довічне ув’язнення. Але всі вони на волі. Те, що вони мають виплатити сім'ям постраждалим загалом 16 млн євро, нічого, крім скептичної гримаси, не викликає — місія свідомо нездійсненна.

Якби тоді, 17 липня 2014 року, Україна била на всі дзвони, кричала про черговий злочин росії (яка завзято, але з посмішкою, стверджувала, що «їх там немає» на запитання про російських солдатів на Донбасі), скликала екстрені засідання ОБСЄ, ООН, ініціювала позов до Міжнародного кримінального суду — можливо, 24 лютого 2022 року був би звичайним четвергом. Як і четвер 17 липня 2014 року.

Довести незаконну присутність росії у східних регіонах України, і не з гуманітарною місією, а з «Буками», «Градами», «Іскандерами» та бойовиками було б набагато легше — і криві усмішки були б швидко стерті з пики російського президента.

«Бук» вистрілив у небо, перебуваючи в тилу вже щільно захопленої російськими окупантами території. А скільки версій тоді висували росіяни: і український винищувач, мовляв, направив ракети в пасажирський лайнер, і з підконтрольної території був зроблений фатальний постріл, і ще багато іншого сміття, яке засмітило інформаційний простір і змусило багатьох кинути цю згубну справу — розбиратися, що ж трапилося.

Сам так званий «голова днр» Захарченко заявляв, що особисто бачив два літаки в повітрі.

Гострий зір ватажка, що дозволив йому побачити літаки на висоті майже в 10 кілометрів та ще й за серйозної хмарності (17 липня з ранку до вечора з перервами моросив дрібний дощ), не допоміг йому побачити вибуховий пристрій у донецькому кафе «Сєпар», яке відправило його грішну душу в пекло.

Росія намагалася запудрити мізки усьому світу, брехала та заплутувала слідство. За судовим процесом стежили мільйони… і лише українці старанно не звертали уваги, що відбувається десь там у сєпарів на Донбасі.

Сподівалися, що минеться, розсмокчеться, зникне так само стрімко, як і почалося.

Не пройшло і не розсмокталося. До Іловайського котла, де солдати ЗСУ гинули сотнями, з моменту загибелі рейсу МН17 залишалося близько місяця, до Дебальцевського котла — лічені дні.

Війна розгорялася, мінські угоди в лютому 2015 лише трохи пригальмували її важку ходу, а десь у Малайзії, Нідерландах, Бельгії, Австралії невтішні родичі загиблих намагалися прорватися до місця загибелі рідних у далекій невідомій країні Ukraine.

Вони знали, що там іде війна, але якимось дивом доїжджали до крихітного села Грабове під Торезом, де встановлено меморіальний камінь. Потім розповідали у своїх країнах: в Україні йде дуже дивна війна… Про неї знають дуже багато в Європі і майже не знають у самій Україні. Росія — агресор планетарного масштабу!

І в лютому 2022-го їхнє судження було повністю самою росією і підтверджено. І виявилося, що ця війна не омине Європу, як не обійшла ракета «Бука» лайнер з пасажирами з Амстердама, які летіли до Малайзії.

І малазійці, що поверталися додому з холодної північної країни. Їхній політ тривав трохи менше трьох годин. Їхнім місцем прибуття стали поля пшениці та соняшників в Україні, яку вони не всі б і на карті показали. Тіла загиблих та фрагменти літака збирали три села — Грабове, Розсипне та Петропавлівка. Катастрофа стала однією з десяти найбільших в історії світової авіації.

То чому про неї не говорять так голосно, як на те заслуговують загиблі діти з цього літака? Чому мовчки втираються, коли росія конкретно вказує, де вона бачить усі європейські суди, конвенції, конституції та права людини? Може, хоча б до десятиліття трагедії над Донбасом покарання спіткає всіх винних, і загибель жертв катастрофи малайзійського «Боїнга» 17 липня 2014 року буде недаремною.

Хоча б для того, щоб розслідування не менш страшних злочинів росіян — у Бучі, Ірпені, Маріуполі, Попасній, Бахмуті, Мар'їнці, Краматорську — було не таким «беззубим» і тривалим, а покарання винних — суворішим і реальним. Росія отримає від України за вбитих громадян і зруйновані міста швидко і сповна.

ФОТО із власних джерел