«Люди, ми живі»: історія про родину з Маріуполя, яку «поховали» в інтернеті

У мережі опублікували нібито «останню фотографію» маріупольських дітей — дівчата виявилися живими та здоровими

У маріупольських пабліках, групах та навіть деяких ЗМІ останніми днями ширилося фото маріупольської родини. На передньому плані - три усміхнених дівчинки, за ними — дорослі. Пост підписали трагічно: «Остання сімейна світлина». Автори навіть додали подробиці: нібито всі дівчата загинули, а їх поховали на території дитячого садку. Через деякий час фотографію побачив сам тато дітей Максим Березов. Написане його вразило, адже його дівчата — живі, здорові та перебувають у повній безпеці. Справжню історію своєї родини він погодився розповісти для donbas24.

Таке не насниться і в страшному сні

У Маріуполі Максим працював змінним майстром ділянки автоматики на стані «1700» меткомбіната імені Ілліча. В перший день війни він як раз повернувся після нічної зміни та вирішив на всяк випадок купити продуктів. Те, що сталося далі не міг уявити ні Максим, ні все мешканці півмільйонного міста. «Таке не насниться в страшному сні», — говорить він сам, описуючи пережите.

Максим разом з дружиною Наталею та доньками жили у будинку на Морському бульварі. Подружжя виховує двох дітей: одинадцятирічну Поліну та восьмирічну Маргариту. Третя дитина, яка стоїть поруч на фото — донька сусідів.

На початку березня в цій частині Лівого берега ще було відносно безпечно — сусіди, як могли облаштовували свій побут. З палаючого будинку в іншій частині району до родини Березових прийшли друзі. Разом вони жили у підвалі, ділили запаси їжі та розважали дітей. Проте їжа потроху закінчувалася. За водою ходити доводилося до колодязя біля моря. Там завжди була черга, по ній іноді стріляли снайпери. Деякі чоловіки звідти так і не повернулися…

Святкове фото 8 березня

Коли снаряд потрапив неподалік від дитячого садочка, поруч з яким жила родина, і в закладі вибило скло, завгосп запропонував людям взяти звідти потрібні речі.
«Ми взяли великі каструлі, чайники, і все це використовували для приготування їжі. Також знадобилися матраци, їх постелили у підвалі. 8 березня, коли ще було досить спокійно, але газ та світло вже зникли, ми готували у дворі біля під'їзду. Тоді і зробили фото», — розповідає Максим.
Незважаючи на війну, люди вирішили приготувати святковий обід. У двір привезли гуманітарну допомогу — цілий мішок риби.
«Ми зварили уху на весь під'їзд, у великій каструлі. Наливали її у тарілочки і всім роздавали», — згадує чоловік.
Дружина вирішила сфотографувати дітей та дорослих біля рідного дому.

Діти — давно у безпеці

Ситуація ставала все більш важкою, 19 березня у будинок зайшли росіяни, а 20 сусіди вирішили йти з міста. Будинок обстрілювали з танків, туди долітали снаряди, відбувалися автоматні перестрілки. Залишатися вдома було вже вкрай небезпечно.

У Максима була машина — хоч і з розбитим лобовим склом, але на ходу. На ній родина дісталася до Сопіного, а потім — в Безіменне. Деякі люди йшли пішки.

«В Україну з Лівого берега проїхати було нереально, тому шлях був один — виїхати до Росії а потім — у Європу. Нам довелося п’ять діб чекати у машині на фільтрацію, потім — перетинати величезні черги на кордоні. Але так ми дісталися Германії, нас зустріли друзі, дівчата почали ходити у школу», — розповідає чоловік.

Дітям пережити війну у рідному домі, звісно, було важко, але батьки заспокоювали та пояснювали ситуацію. Вже у безпеці дружина Максима опублікувала фотографії, які залишилися на згадку про важкі часи.

Хто і навіщо опублікував їх світлину з трагічним написом — для Максима досі загадка. Чоловік знає, що двох людей з його дому дійсно поховали біля садочка, але це було вже після їхнього від'їзду. Надати коментар Максим погодився, аби всі його знайомі знали — родина жива, а дітям більше нічого не загрожує.

Нагадаємо, хлопчик з Маріуполя, який втратив батьків, написав листа Борису Джонсону.

Захисник Маріуполя, який втратив обидві руки, одружився з коханою.

1
0